Найважче це творення себе

Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя
напише багато чудового і огидного. Але все одно ми повинні заповнювати
простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки. Адже це жиитя,           і всі наші помилки – це досвід.
Людина виростає досить швидко. Спочатку це немовля, яке знає про світ лише те, що в ньому є матуся. Потім це дитина, яка весь час проводить разом зі своїми яскравими іграшками. Далі це школяр, який вив чає навколишній світ по підручниках, сидячи за партою. І настає час, коли хлопець чи дівчина входять до пори юнацтва. Це переломний момент. Момент де найбільше страждання і «безвихідних» ситуацій. Самовиховання розвивається, але ми вже не так звертаємо на нього увагу. Формується характер , залежно від компанії    яка оточує людину.
 Ми формуємо для себе статус подальшого життя. І те золоте правило «Не роби іншим того, чого не хотів би, щоб зробили тобі» перетворюється в «Не роби добро тим, хто не може його повернути». Хіба це правильно? Як людина може оцінювати інших, пригноблювати їх. Ми всі рівні, але дехто цього не визнає. Можливо, він більш забезпечений матеріально чим інші, але це не робить його головнішим.
Творення самого себе нагадує піднімання сходами або ж занурення у глибини: воно відбувається поступово, крок за кроком. І на кожному кроці треба чекати несподіванок, і не найгірша з них, коли обірветься страхувальний трос. Добре, коли в цей час поруч опиниться справжній товариш, який зможе подати руку, підтримати словом і ділом. Пам’ятати тут треба ще одне: мета, до якої має привести самовиховання, повинна бути чітко визначеною. В іншому разі найважчий труд людського життя виявиться марним.
Отже, порібно не забувати про самовиховання, розвивати себе і поважати ближніх. Тільки тоді ми можемо сказати «Я виховав себе. Я- Людина!».