Самотнiсть
Самотність стала заповнювати собою світ. Її видно здалеку, бо на обличчі читається «нікому не потрібна».
От жила собі одна Самотня у селі. Нікому до неї не було діла. І їй ні до кого не було діла. Сіра череда однакових днів. Чи що тобі болить, чи що порадувало – яка кому різниця? Черговий сірий день заледве дотягнув до спасенної ночі, коли, якщо вдасться, можна забутись хоч на трохи. Відійти в нікуди, розтопитись, і перестати відчувати й думати про свою самотність.
Неподалік від неї жила ще одна самотня. До неї теж нікому не було діла, і їй це також було важко. Іноді вона дивилася у бік тієї першої самотньої, і думала, що всі на світі такі самотні.
Але чому? Чому не може бути інакше, якось розрадливіше?
Чому не можна було б зробити щось разом чи для когось, порадувати когось……….
А й справді, подумала вона, чому?
І взялась до діла – на столі враз під швидкими пальцями стало вимішуватись борошно і яйця, закрутилася по хаті в пошуках найсмачнішого варення…
І прийшла увечері до сусідки, тої, що була такою ж самотньою.
- Ти вибач, що потурбувала. Я тут подумала, у мене свято сьогодні. Хочу запросити в гості.
- А що за свято? – ледь засвітилася в очах ще недовірлива цікавість.
- Та – день народження. – Чомусь не здогадалася вигадати нічого іншого, бо на запитання не сподівалася.
- … Гаразд… прийду, лишень десь через півгодинки…
- Добре…
Через півгодини, як і обіцяла, гостя була на порозі з букетом найгарніших квітів, що їх змогла знайти на подвір’ї.
- Доброго вечора ще раз. А це тобі, вітаю.
Господиня взяла квіти і зніяковіло посміхнулась:
- Ти вибач, але в мене насправді немає жодного дня народження. Просто захотілося знайти якийсь привід для знайомства, щоб не було так сумно.
І посміхнулась гостя у відповідь:
- А знаєш. Нехай тобі це буде день народження нашої Дружби.
Свидетельство о публикации №212020400969