Сказ о светлячках

   Много в мире есть различных мест, где жителей всевозможных цифрами не переучесть. В одном из мест таких живут маленькие граждане светлячки, они искорки- монадки, они маленькие огоньки. Жизнь у них суетливая и хлопотная, очень беспокойная!
   Вот молодец один ходит взад - перед, важничает, внимание к себе привлечь пытается. Вот девица пыхтит и злится, она собой недовольна, она очень капризная! Вот монашка маленькая - она очень набожная! Вот труженица сельского хозяйства - она ямки постоянно копает. Вот драчун ходит, к прохожим цепляется. Вот воин защитник, он того драчуна остепеняет. Вот певцы в кружок собрались, подвывают. Вот любители ласки стоят, щебечут, спинками друг о дружку трутся. Вот попрыгунчики спортсмены и танцоры, как кузнечики туда - сюда снуют, подпрыгивают.Вот семьянины под ручку взялись, и ходят,собой восторгаются, над иными насмехаются.Живет, пыхтит тот народ, газики испускает, и очень радуется тому, что живы, и жизнь прекрасна.
   Заглянул в их Обитель Господь, посмотрел, как люд тот живет, и говорит: - Идемте со мной!Я скоро уйду в другие края, и к вам очень не скоро теперь загляну. Отвернулся и ушел.
   Идет и любуется своей женой - красавицей, Она ему-Его Дух Святой! Господь очень в Деву свою влюблен! А за ними следом монадки - светлячки летят. Они любят Господа, они Мир хотят повидать, они экстремалы любопытные, они познаватели Мира невидимого. Завел их Господь в Обитель иную, более разнообразную и насыщенную. Там уже другие светлячки живут, они крупнее в размере, и оставил на проживание, опыта жизненного набираться. А время спустя Господь опять пришел и в путь призвал. Полетели светлячки за ним, они окрепли и повзрослели, увеличились в объеме, перемешались со светлячками чужими, переродились, подружились. Не все полетели, а лишь в Господа влюбленные и любопытные. Путешествуют из одной обители в другую, опыта жизненного поднабравшись, они превратились в красивые огни, кто- то с ровным пыланием, а кто -то с пламенем чадящим, дымящим, коптящим. Кто чем занимался, тот тем и отрекомендовался.
   Побывали они как - то в той обители, где появились на свет первоначально, и удивились очень, их ровесники,которые лететь отказались, так и остались маленькими, глупыми, суетливыми и наивными светлячками.
   Любознательные сущности могут ошибаться и заблуждаться, но они имеют шанс осознать и исправиться и в духе пламенем воспылать огромным. А те, которые и ни то и се,- так и остаются теми, кем в бытие зачались до тех пор, пока нутром не воспылают к познанию.

Сказ про світляків
Валентина Хоральдбайрам
    Багато в світі є різних місць, де жителів всіляких цифр не переоформити.  В одному з місць таких живуть маленькі громадяни світлячки, вони іскоркі- монадкі, вони маленькі вогники.  Життя у них метушлива і клопітна, дуже неспокійна!
    От молодець один ходить взад - перед, величається, увагу до себе привернути намагається.  Ось дівиця пихкає і злиться, вона собою незадоволена, вона дуже примхлива!  Ось черниця маленька - вона дуже побожна!  Ось трудівниця сільського господарства - вона ямки постійно копає.  Ось забіяка ходить, до перехожих чіпляється.  Ось воїн захисник, він того забіяки розсудливим.  Ось співаки в гурток зібралися, підвивають.  Ось любителі ласки стоять, щебечуть, спинками одна об одну труться.  Ось стрибунці спортсмени і танцюристи, як коники туди - сюди снують, подпригівают.Вот сім'янини під ручку взялися, і ходять, є захоплюються, над іншими насмехаются.Жівет, пихкає той народ, газики випускає, і дуже радіє тому, що живі, і життя  прекрасна.
    Заглянув в їх Обитель Господь, подивився, як народ той живе, і каже: - Ходімо зі мною! Я скоро піду в інші краї, і до вас дуже не скоро тепер загляну.  Відвернувся і пішов.
    Йде і милується своєю дружиною - красунею, Вона йому-Його Дух Святий!  Господь дуже в Діву свою закоханий!  А за ними слідом монадкі - світлячки летять.  Вони люблять Господа, вони Мир хочуть побачити, вони екстремали цікаві, вони пізнавальні Миру невидимого.  Завів їх Господь в Обитель іншу, більш різноманітну та насичену.  Там вже інші світлячки живуть, вони крупніше в розмірі, і залишив на проживання, досвіду життєвого набиратися.  А час по тому Господь знову прийшов і в путь закликав.  Полетіли світлячки за ним, вони зміцніли і подорослішали, збільшилися в обсязі, перемішалися з світлячками чужими, переродилися, подружилися.  Не всі полетіли, а лише в Господа закохані і цікаві.  Подорожують з однієї обителі в іншу, досвіду життєвого набратися, вони перетворилися в красиві вогні, хтось з рівним паланням, а хто-то з полум'ям чадящим, димлячим, коптять небо.  Хто чим займався, той тим і відрекомендувався.
    Побували вони як - то в тій обителі, де з'явилися на світ спочатку, і здивувалися дуже, їх ровесники, які летіти відмовилися, так і залишилися маленькими, дурними, метушливими і наївними світлячками.
    Допитливі суті можуть помилятися і помилятися, але вони мають шанс усвідомити і виправитися і в дусі полум'ям запалився величезним.  А ті, які і ні то і се, - так і залишаються тими, ким в буття зачались до тих пір, поки нутром не загорівся до пізнання.