Конкурс

 КОНКУРС
– Ну що, колеги, готові до конкурсу краси «Міс-управління?» – звернувся поважний службовець до працівниць, що жваво обговорювали свої справи під час обідньої перерви.
– До якого конкурсу? – перепитала старша жінка, явна «фаворитка» цієї компанії.
– Конкурсу краси! – Обласне керівництво вирішило провести такий захід, – продовжив, насупившись. – Змагатися будуть у трьох категоріях: молоді, середнього віку та старші.
– Я чула про такі конкурси, – сказала молодиця у квітчастій сукні. – Здається, таможня проводила.
– Ага, й міліція теж ,– згадала інша.
Розмову перебила раптова звістка секретарки про повернення начальника.
Усі, наче за командою, розійшлися по кабінетах.
Час повільно спливав. Робочий день підходив до кінця. Стінні “ходики” монотонно вистукували, штовхаючи стрілку до зазначеного часу.
Відвідувачів майже не було.
Довгий темний коридор “увінчаний” металічною решіткою, теж мовчав.
Пластикові таблички на дверях з атрибутами діяльності того чи іншого відділу та про проблеми, які вирішують службовці, виблискували на сірих дверях.
Звістка про конкурс швидко розійшлася по управлінню.
Декотрі жінки зайшлися гадати, чи насправді буде такий конкурс, чи це вигадка?
 Та згодом терпець увірвався, охочі поговорити одна за одною зібралися у кабінеті “фаворитки”.
– Ось там, у коридорі, – продовжив інтригувати жінок службовець, – й проведемо конкурс. Місця достатньо.
– Але ж у нас не всі “фігуристі”, та й ходити по подіуму не навчені.
– То нічого, можна запросити балетмейстера з міського будинку культури. Він навчить. Скинетесь по п’ять гривень, а я з ним домовлюся.
– А зараз пропоную визначити старшу, яка буде формувати списки з усіх відділів.
Жінки, наче змовившись, повернулися до «фаворитки» – завідуючої одним із провідних відділів. Та, хоч і з підозрою, але погодилася скласти такий список, відразу запропонувала взяти заяви від претенденток.
Жодних заперечень на цю пропозицію від присутніх не було. Сам факт, що «фаворитка» взялася за справу, підсилило ймовірність цього дійства.
Першою зголосилася білявка, мотивуючи тим, що в її відділі тільки чоловіки, а конкурс жіночий.
 ЇЇ очі загорілися дивним вогнем, наче уявно вона вже йшла по коридору, вражаючи всіх своїми принадами, запалюючи гарячі погляди шанувальників.
 Жінки переглянулися, усміхнулися.
 – Пропоную розійтися по відділах, подумати кого включати в список. Завтра зранку й поговоримо. Що й куди!
На цьому й розійшлися.
Процес пішов. Радів, потираючи руки службовець, йому вдалось в такий спосіб влити живий струмок у монотонну течію буденної роботи установи.
Наступного ранку чоловіки, яких у колективі було небагато, мимоволі звернули увагу на підвищену елегантність “жіночої половини”.
– Як на свято вбрані, зачіски, як із салону, навіть хода в багатьох змінилася – обговорювали новину.
У довгому коридорі, нібито посвітліло. Лунали жарти, життєрадісний сміх.
– Я хотіла записатися на конкурс! – з порогу схвильовано звернулася до «фаворитки» русява красуня, що недавно влаштувалася на роботу, вигравши вже один конкурс відбору на державну службу.
В елегантних туфельках, у світлому, наче з випускного балу, платті, що підкреслювало струнку фігурку, вона мала фантастичний вигляд.
Присутні в кабінеті, переважно старші жінки, були вражені вродою дівчини.
– Дитино! Вочевидь, не буде ніякого конкурсу. Це все вигадки нашого колеги, що був неперевершеним фіглярем, що вже протер не одні штани на казенних стільцях.
– Перед ким тут хизуватися? Лише пенсіонери та інваліди – наші клієнти.
– Ти ось! – бач, яка гарна, засидишся тут, як деякі, – кивнула в бік коридору. Занапастиш свою молодість та вроду в цих сірих кабінетах.
– Як, хіба не буде конкурсу?
У відповідь – мовчання.
...З мимоволі набіглими сльозами в очах вийшла з кабінету й пішла!
…По довгому коридору, під чудову музику, яка грала всіма “фібрами” в її душі, ходою королеви подіуму, чітко малюючи стрункими ніжками палітру чудових рухів, які, наче на крилах фортуни, несли її до перемоги, дріботіла до свого робочого місця..
Вражені управлінці зааплодували своїй королеві …
– Міс соціальної сфери! – пролунало у гурті.