Флирт на двоих

ФЛІРТ НА ДВОХ
Довго петляв по вузьких вуличках поки, нарешті, знайшов знайомий провулок. Тут неодноразово закінчувалися його заміські поїздки з жінкою, яку покохав до безтями. Наміри щодо їхнього спільного майбутнього не покидали його.
На сьогодні зустріч з нею не передбачалася, та випала вільна година і вирішив приїхати.
Була без четверті перша години по обіді.
Від хвилювання серце калатало. Опустив скло. Мимоволі почав думати, що вона сьогодні не сама – гарні жінки завжди притягують до себе залицяльників.
Соромно стало за такі підозри. Та внутрішній голос підказував: треба переконатися.
Автомобілі пролітали по вулиці один за одним. Заклопотані водії зосереджено  вписувалися в круті повороти.
Раптом чорна іномарка зупинилася. Через тоноване скло побачив знайомий силует.
– Вона!
Після короткої розмови з водієм й прощального поцілунку дверцята відчинилися, з заднього сидіння, боязко оглядаючись, вийшла.
– Я тебе чекав … – сказав він.
Наче вражена струмом, зі страхом і відчаєм на обличчі стала перед ним. 
– Іномарка зникла за поворотом.
– Як ти могла! Я ж тебе так!... – запинаючись від хвилювання, випалив чоловік.
– Не думай нічого поганого. То по справі!..
–  А я тебе обожнював! – і повернув ключ запалювання автомобіля, рвонув з місця.
Потік ревнощів та розпачу здавлював серце. На душі було порожньо.
Навздогін йому полетіла фраза:
– Вислухай мене, будь ласка! Я не винна … Я…
Та він не хотів чути.
У дзеркалі заднього виду зникав до болю знайомий силует.