То було вчора,
Сьогодні вже інакше
І їхні тіла і їхні душі узяла якась змора...
Від верху вниз
Із низу вверх
В повітрі сопіння й стогони,-
Формування у вічні загони.
Від знемагання до зануряння,
Та винуряння
І сподівання,
Поїзд пішов, вони зостались,
А час ішов, усі качались.
Далеко те, чого шукали,
Годинник став, а час минає,
Зупинка тут, зупинка там...
Багато ще усяких драм.
Але усе це є життя,
Кусок хліба, ковток води.
Він - буття,
Вона - буття
Так було все,-
Так буде завжди!
То було вчора, сьогоднi вже iнакше...
© Copyright: Николай Назар, 2012
Свидетельство о публикации №212021201603
Свидетельство о публикации №212021201603
Рецензии