Художник, картини цi намалював...

Художник, картини ці намалював,- 
Щоб Він й Вона на них все поглядали 
І з вечора до рання - 
Ті позиції-пози вивчаючи міняли. 
 
Час прийшов весни - 
Проросла травичка. 
Він й Вона були,- 
Немов суха патичка. 
 
Проміння від сонця проситься до хати, 
Він й Вона говорять:
-''Треба почекати'', 
Бо немає часу в них, щоб штори підняти. 
Ніч пройшла, а їм, хочеться ще спати. 
 
А попри усе це день іде додому -   
Сідаючи на горизонті свого аеродрому. 
 
І знову ніч дмухнула їм в очі, 
Він й Вона побачили, що картини робочі. 
Тут пізнали все і щастя і горе... 
І стало їм ''по коліна море''© 
 
Дах поїхав, протікають стіни, 
Всесвіт чіхав океанні піни, 
А зображення, то появлялось, то зникало. 
Він й Вона в мить вставали, 
В мить сідали. 
 
Щоб зазначити на сторінках книжки - 
Задимлені від сигар чорно-білі кришки. 
Поплелись у потребах, щоб воду спустити 
І з новою силою до справ приступити!!!