Сон
Він був з тих самих людей які щіро вірили у справжне кохання але не дозволяли йому проникати у себе. Білі ,як сніг, руки лагідно торкались його обличчя.
- Чому ти мене покохав?- Зелені очі дівчини чарували розум кожного.
- Як же тебе не похати?- З зачарованною учмішкою відповів він.- Ти те едине що дозвовляе мені залишатися серед мрій.
- Мрій?То це лише сон? Я так хотіла щоб це була справжне...
- Ти знаешь,я ще далеко...
Зеленоока дівчина лежала на ліжку,скуйовджене простирадло валялося на підлозі а її чорне волосся розповзлось по подушці.
- Знову сон... - Вона зітхнула. Як давно вона мріяла про стравжне кохання,а не лише про мрії, вона шукала його у темних підворотнях чужих сердець, але не знаходила,навкруги було порожньо.
- Знову сон...Знову це все мої мрії...
- Чому ти мене покохав?- частинка сна відродилася в її очах. Усмішка і вона.
- Нехай хоча б сон...Мені і цього досить. Де же ти,мое майбутне?
Кареокий хлопець сьогодні був не в настрої, він проспав. Розчесавши свое темне волосся як-небудь він пійшов до школи.
- Ну як спалося? - Сарказм його друга не залишився немпомітним.
- Краще ніж тобі. - Зухвалий погляд заставив друга схаминутися.
- То ти розповіси мені чому кожен день ти на уроках позіхваеш?
- Я вже все розповів, невисипаюсь,вчусь допіздна. - Учителька помітив розмову двух друзі заговорила до них
- Рома я не хочу бачити твою потилицю.
- А ви на неї не дивится.- Класс покотився з регіту.
- Добре,а ти не розмовляй сам із собою.- І нова хвиля незрозумілого сміху піднялася серед учнів
- Один один - Додав його сусід по парті Микита.
- Ще не вечір - Тихо промовив кареокий
Карина,та сама мрійниця, привіталася з найкращою подругою і сильно позіхнула
- Знову ті сни?
- Угу,ну хоч це в мене є - На уроці історіі іх головній "коун" достатньо показав себе. Особливо гарне місце для огляду було у неї, бо він сидів позаду
- А ви на неї не дивится - Класс реготів, а вона його призерала. Ненавиділа за цю його своерідну оболонку , чи як деякі кажуть - маску.
"Навіщо він скривае свое справжне я?" - Мабудь це едине в світі що вона не розуміла
- Ти як завджди, дивитися гидко- прокентувала Карина на перерві
- Твоеї думки ніхто не питав - Якось принизливо додав він
Море. Пісок. Сонце підіймается над горизонтом і вони знову вдох на пустинному березі. Неподаліку чайки бьются за малий шматок хліба.
- Кохаю...-Промовила дівчина
- Кохаю...-Відповів парубок
І солодкий поцілунок, вона нарешті знайшла його,а він нарешті покохав.Вони віднайшли один одного у снах.
Свидетельство о публикации №212021202030