Червона стр чка

Розчервоніла дівчинка вбігла до кімнати. Дихання її було нерівне а волосся розпатлане, тіло все ще тремтіло від люті.
- Матусю!- Вона прильнула до коханої неньки усім своім маленьким тільцем.
- Що це з тобою?
- Андрій, Андрій , він. - Вона задихалася.
- Заспокойся. Що він зробив?- Мати повільно почала розчісувати бідне волосся. Такого вона ще не бачила. У Каті були дивні коси,шовкові, такі світлі,як сонечко літнім днем. Андрій мабуть несамовито знущався над Катею.
- Так що сталося?
- Андрій зненацька став прокаженным,він розплів мені коси і кинув туди жуйку
- Який поганий хлопчик! - Промовила мати,вона буда зла на Андрія.
"Як він міг! Завтра піду до його родичів"
Наступного дня Катерина знов гуляла, але на цей раз вона повернулась додому вже не така пригнічена, навіть щасливою. Їй щось подарували і вона увесь день,як із скарбом, пеклась над долонею. Тільки під кінець дня вона показала неньці що їй подарували.
- Андрія лаяла мати,він передо мною вибачився,і подарував це.-  Протягнувши руки вона відкрила долоні . Там була вона,так,ця її дорогоцінна червона стрічка. 
- Я більш не серджуся на нього. Вона ще краще ніж моя вчорашня - блакитна.
"Як добре що ми з його мамою порозумілися. Він непоганий хлопчик. Мабуть цому складно висловлювати всої відчуття"- про себе міркувала мати Катерини.
- А ще...- Катя почорвоніла. Вона була дуже сором'язлива.- Він зізнався мені у коханні. Тому він мене завжди лупцював. Здається він мені теж подобається
- Як вона швидко росте! - додав батько Каті.
- Так...- Якось повільно,і з потаємним змістом промовила мати.