Прошу тебе, залиш мене та йди,
Я оглядатися назад не стану.
Залишусь тихим порухом руки,
що зникне на стіні між поверхами.
Я намагатимусь забути восени
ту прірву, що зростала поміж нами,
в якій давно вже опинились ми,
пробиті поржавілими цвяхами.
Прошу тебе, мене не пам'ятай,
не намагайся знову відшукати
у натовпі загублених людей,
яких так важко прочитати,
прошу...
Лиши на самоті мої листи,
які так і лишились несказАнні,
замкни від мене двері назавжди,
покинь у недолугому засланні.
Вуста свої моїми не цілуй,
не грій долонями моїми свої скроні,
і втомлених очей не закривай
руками, що вже стали незнайомі.
Я ліпше опинюсь насамоті
із серцем, що проштрикнуте голками,
посеред купи недописаних листів
в житті, що рясно вкрите помилками...
Прошу
© Copyright: Вешта Ольховская, 2012
Свидетельство о публикации №212021701310
Свидетельство о публикации №212021701310
Рецензии