Анекдоты на закарпатском 1

Маріка звідае Мигаля:
- Мигалю, аш скокну з сього берега, у зарву, чи будеш ня імняти?
- Аш ти укажу "йо", точно скочиш?

Говорит Мигаль із Богом:
- Боже, нащось зробив жону таков файнов?
- Абись ї любив Мигалю.
- Боже, нащось зробив ї таков трібнов?
- Абись ї любив Мигалю.
- А пак нащось ї зробив таку дурну?
- Ото аби она тя любила.

Мигаль цімборови:
- Хочу ся женити.
- Но та пак женися, ко ти не дає?
- Ніко ми не дає!

Фатюв та й дівка лежат у сакастови на сінови:
- Мигалю, а чи кохавісь до ня когось.
- Йо Маріко, свиню, айбо то не по любві било.

Приказуе Мигаль кумови Митрови:
- Йой Митре, забрали од ня права учора тоті, Бог би їх побив гаїшники.
- Та пак защо?
- Ні за  нич. Як усе. Усьо ся ім не любит. Номера каляні... аптечки ние... на челлене світло... задом... п'яний...

- Мигалю, поздоровляю. Ти ся майже з жонов помирив. Видівім якісьте обое дрива пілили.
- Ото не дрива били, а мебель.

Лежит Мигаль на сонці, черево гріе та й шкіриться. А Маріка камаки рубае сокиров.
Сусіда звідат у Мигаля:
- А пак шо ти Мигалю лежиш, а жона ти дрива рубае?
- А аж война? А я фарадний од роботи...

 Тягне Мигаль дівку у постіль, а тота му й каже:
- Мигалю, може пусля свадьби?
- Ти шо?! А аш ти ся чоловік ревнивий попаде...

- Шо ми робити Митре? - Звідае Мигаль у кума. - Як я дому надтятий прийду з боута, жона ня качулков бье тай ругаші дае. 
- А ти на кромпаню горня заунадь.
Через пару дну стрічаются.
- Йой, найся не приказуе куме, такісь ми добре указав. Жона з горням на голові нич не видит.

Сидят Мигаль із Маріков на лавиці ночов, она каже:
- Но та пак я пуйду я уже дому.
- Сиди!
Сидят іще пару часу.
- Но може я пуйду уже?
- Сиди!
Іще сидят пару часу.
- Пуйду уже я.
- Сиди!
Дівка встае тай іде гет.
Мигаль затушив цігар тай каже:
- Упят не дала.

Іде Мигаль за Цильов іззаду. Позират на йї гузицю, та й так му ся хочеся щось указати, айбо так, аби ся Циля не сважала.
- Йой Маріко які в тя файні зуби.
Маріка ся обертат.
- Як ото ти Мигалю мої зуби іззаду увидів?
- Та пак лиш файними зубами мош таку ипну гузицю наїсти.

- Мигалю, я ти мачку машинов учмілив. Айбо я ти ї одплачу, авать заміню.
- Заміниш?... А  ти поткану файно імняеш?

Дзвонит Мигаль у военкомат:
- Ало, ото военкомат? Вузьміт ня у катуни.
- Добре. А десь те?
- У тюрмі.

- Йой Митре не знаю шо ми робити. Тричі вже як пуйду на потук за рибов а пак прийду дому,  а там у жони пуд постільов йї любас.
- Бульш не будеш рибу імняти?
- Не. Попритинаю у постели лаби.