Честь

  Честь і гідність – не часто зараз можна зустріти людей з такими якостями; людей, які готові боротися до останнього, щоб справедливість, любов та мир панували у суспільстві та боротися з тим, що заважає цьому. Хоч їх не багато та вони все ж таки є. Але кожна людина несе в собі щось добре, світле, привабливе. Тільки цій людині треба усміхнутись, повірити в неї, дати їй спробу зробити щось. Якщо вона допустила помилку, вибачити це, дати пораду та хай спробує ще.
  Зазирнувши у реальність можна побачити все навпаки. Щоб чогось досягти у цьому житті, людині потрібно мати десь зв’язки, не мало грошей тощо, та не важливо хто ти, яка ти людина, які маєш можливості та виховання. Якщо людина має низький соціальний статус або інші якісь неспроможності,  за ради того, щоб їй допомогти у чомусь, допомогти реалізуватись у якійсь справі або чогось навчити, із людини роблять ні що, та вони забувають найголовніше, що середовище виховує людину. Повага власної честі й гідності з боку інших – невід’ємне право кожної людини.
  Однак до людства неможливо належати більшою чи меншою мірою. Перед цією ідеєю усі ми морально рівні – від президента до жебрака, від генія доброти до останнього грішника.   Кожен має дбати про «внутрішню людину» в собі – інша справа, що хтось дбає про неї краще, хтось гірше, а ще хтось зовсім занехаяв її, на превеликий жаль . Й кожен має поважати цю «внутрішню людину» в інших – хоча хтось таки поважає її, а хтось ставиться до інших як до добрива для власної улюбленої персони.
  Якщо кожен громадянин буде виражати до інших хоч краплю поваги та любові, не дивлячись хто перед тобою стоїть, то нашому українському народові можна тільки позаздрити.