Лети у поле і плач, і плач,
Лети у поле й забудь його.
Ти не повіриш – це знак, це знак,
Коли сльоза на очах у нього.
Лети у поле й кричи, кричи,
Нехай почує він біль твою.
Ти пам’ятаєш його квітки?
Ти пам’ятаєш любов свою?
Лети у поле і помирай, вмирай,
Нехай страждає душа його.
Ти через нього летиш у рай,
Він, через тебе, не полетить до нього.
Лети у поле і плач, і плач,
Лети у поле й забудь його.
Тебе чекає лише розпач,
Його чекає німий холод.
***
© Copyright: Анна Сопронюк, 2012
Свидетельство о публикации №212022001706
Свидетельство о публикации №212022001706
Рецензии