Анекдоты на закарпатском 3

Приходит Мигаль до циганки, ота карти на столі розметала та й каже:
- Ти отець двох дітей.
- Та не тютко, в мене троє дітей. Трьох...
- Двох, двох, талапіхо.

Звідат Мигаль у діда:
- А шосьте на войні робили діду?
- Та снаряди носивім.
- Майже хвалили вас командири.
- Йо. Казали "Гуд Іване, гуд".

- Та пак чтогось не стріляв у того зайця Мигалю?
- Никайся як ун побіг, колотний якиїсь, най му фрас іще ся потровиме як го з'їме.

- Мигалю, чогося коли наїш хочеся спати?
- Бо на череві шкура ся натягуе, тай очи ся закривают.

Збираеся Мигаль на свадьбу до сусіда.
- Жоно, який ми анцуг удіти? Тот шо без двох гомб, чи котрий каляний на плечови?

Умирае старий Мигаль, коло него жона реве:
- Йой Мигалю, лишаеш ня сараку одну. Пуйду за тобов скоро.
- Не пилуйся. Дай ми хоть там спокуй.

Мигаль каже свому дітвакови:
- Іди Дацю до кума Митра, вузьми од нього клепач.
Пушов малий. Доста скоро ся обертат, без клепача.
- Митер указав шо клепач од хосновання стираеся.
- Бог би го, який жадний Митер! Но небай, виймай із лади наш клепач.

Мигаль довго спорит із тещов, а пак просит свого дітвака:
- Дацю подай но бабі крему, доромби помастити.
- Якого крему няню?
- Тать там у креденцови, на нему іще "Момент" написано.

- Но ти Мигалю авать дурний, авать май терплячий челядник у світі. Налити погар водки, та й чекати докіть жона з роботи прийде та зробит закуску, так не кожен зможе...

Приходит Мигаль з охоти. З одної сторони качур, з другої пушка. Айбо сам гет ущент побитий весь.
- Шо ти є?! - звідае го кум. - Дикий качур ти ся попав?
- Та не. Качур не дикий. Газда того качура дуже дикий.

- Вузьміт ся у руки Мигалю!
- Не можу. Скарідуюся.

Мигаль сидит у бовті, пье водку. Прибігае мала дочка кликати няня дому.
- Доцю анушбо попробуй водки.
- Йой яке гурьке, та недобре.
- А пак ви з маттірьов си думаете, шо ми туй солодко жиєся.

- Мигалю, чогось не тягнув жону з потука, коли ся она топила?
- Гіби я ото знав шо она ся топит. Гойкала тай квілила, так як усе.

Просится Мигаль од жони, шо го з хижі гербивошом кіряе.
 - Йой Маріко не гойкай на ня, та й не кіряй. Я не на свої гроші напився. Ай на кумові. Тоті шо ун нам на маржину позичив.

Каже Мигаль Маріці:
- Маріко, перебач, я ся на ти не можу женити. Уся чилядь каже ош у тя биу ракаш легіню.
- Тобі ся не любит як я роблю їсти?
- Та не. Такогом токану ні у кого не їв.
- Може ти ся не любит як похарено у хижі?
- Та не. Туй май чисто чим у дохтура у болниці.
- Мо же ти ся не любит шо я чиню у постели?
- Та не. Нігда ми так файно не било.
- Но та пак ти си майже думаш, шо я ся тому усьому на заочних курсах научила?