Краплини

Там, у траві зеленій народилися дві краплинки.
Весело весні всміхаючись, раділи у всьому всесвіті дві маленькі клітинки.
По листю, мов по драбині скотилися,
Відчувши дихання вітру,
Одна з одною на шляху зустрілися,
Та побігли по сходинках світла.
А інші краплини до них приєдналися,
Перетворившись на велику кулю,
Що все навколо у себе вбирала щаслива від того, що існує.
І збільшуючись день у день вже важко стало вгору піднятися.
І загубивши себе на дорозі вже неможливо були ніде сховатися.
А час летів швидко не зупиняючись,
І під палючим сонцем,
Повільно друзів втрачаючи,
Краплина знову стала малим та вже не прозорим віконцем.
За склом її добре виднілися бруд і відірвані крихти,
І залишки чогось не зрозумілого,
А вона не обертаючись продовжувала далі бігти.
Побачивши велику попереду калюжу
Вона хотіла згадати де почалася,
Та скільки не намагалася
Усі свої спогади до купи зібрати, не спромоглася.
І злившись із великою калюжею,
Вона припинила як краплина існувати,
А колись ще тоді, зранку, вона мріяла водоспадом стати.

Дівчина біля вікна