Голубка
Вранці випадають чисті роси,
Сонечко в кімнату загляда.
Голос твій знов телефон доносить,
І моє серденько завмира.
Чую ніжність в кожнім твоїм слові.
Десь далеко ти, та все одно,
Знаю,у краю тім світанковім
Стукає голубка у вікно.
То моє кохання прилітає.
Чисте й білосніжне, наче птах.
І з тремтінням тихо завмирає
В лагідних твоїх воно руках.
Не злякай, не поламай їй крила.
Лиш до свого серця пригорни.
Хай вона з роками посивіла –
Є в ній щось від полум'я весни.
Є у неї ще наснага жити,
Радість і тривоги розділять.
Вірити, надіятись, любити,
Від розлуки серце захищать.
Огорну коханням тебе, любий.
В спразі стану краплею води.
Хай твій біль забудеться минулий,
Та в житті не станеться біди.
І хай кажуть, що нема кохання.
Тільки в книгах, та іще в кіно.
Знов і знов ти чуєш: на світанні
Стукає голубка у вікно!
© Copyright: Валентина Комина, 2012
Свидетельство о публикации №212022400550
Свидетельство о публикации №212022400550
Рецензии
Очень красиво... Так красиво звучит, особенно, если вслух читать...
Аркадий Паранский 01.03.2012 20:48 • Заявить о нарушении
Аркадий Паранский 01.03.2012 20:48 • Заявить о нарушении