Ця тиша б’є у литаври,
Паралізує страх,
Випасують душу кентаври,
Немов я - люцерна. Прах -
Ця тиша, ось ця самотність
Мій обіймає світ.
Гостюють у мене сухотні,
Скорботні години бід.
Часто приходять уранці,
Будять мене зі сну,
Вони - найкращі коханці -
З ними ніяк не засну.
Самотність схожа на цвинтар,
На мертвих - смертнi міста...
Присів помолитись вітер
На плечі худі Хр(и)еста.
2012
Самота
© Copyright: Марианна Марианна, 2012
Свидетельство о публикации №212022701445
Свидетельство о публикации №212022701445
Рецензии
Цей вірш - як оголений нерв.
Один раз прочитаєш, а він у тобі пульсує-пульсує... і болить.
По живому...
Вмієш!
Василь Кузан 08.03.2012 12:43 • Заявить о нарушении
Один раз прочитаєш, а він у тобі пульсує-пульсує... і болить.
По живому...
Вмієш!
Василь Кузан 08.03.2012 12:43 • Заявить о нарушении
дякую , Василику! це настрiй у мене такий був. вiн часто навiдуеться до мене в гостi.
Марианна Марианна 08.03.2012 23:11 Заявить о нарушении
Марианна Марианна 08.03.2012 23:11 Заявить о нарушении