Анекдоты на закарпатском 5

Берут Мигаля на роботу, та й звідают го, шо годен робити:
- Можу аршувати.
- А іще шо можете робити?
- Можу не аршувати.
- Добре. А іще шось можете робити?
- Можу так запрятати аршув, шо нігда шуга бульш ніко аршувати не буде.

Мигаль у бовті купує мясо:
- Но паніко, ашісьте зважили і свуй перст, та пак одріжте го ми тоже.

Звідат Мигаль жону:
- Маріко, а шо ото за малий лисий легінь із тобов учора на постели спав?
- Та пак то наш пятимісячний дітвак, телепню.

Одправила Маріка п'яного Мигаля у бовт за хлібом:
- Дайте ми пулітру білого, та й літру чорного.

- Маріко, указали ми нині шо я сколотив.
- Тать ко ти таке указав?
- Мухи.

Вертатся Мигаль з потука без риби:
- А де риба? - звідат го жона.
- У потуці. Ай де юй іще бити?
На другий день приходит Мигаль з роботи:
- А де обід?
- У столовуй. А де му іше бити?

Мигаль у роддомі. Приносит му медсестра двох дітваку:
- Ви ся не пужаєте, шо у вас тулько много дітей?
- Та не.
- Добре. Держіт сих, а я пуйду іще принесу.

Ідут Митер та й Мигаль по Москві. Кончили роботу, грошей повні жеби. Никаются на ресторані табла: "У нас есть все". Заходят вни у дну.
- Дайте нам одбивну із слона.
- Добре - каже офіціянт та й іде на кухню, айбо потому вертаеся та й каже:
- Перепрошую, айбо не можеме зробити вам одбивну.
- Пак чого!? На таблі у вас написано, шо є усьо.
- Йо, то правда. Айбо скоро ся закриваєме, а повар не хоче начинати нового слона.

Просит малий Мигаля:
- Няню ідім зо мнов вонка, на санках возитися.
Через пучас, уже на вулиці:
- Нігда бульш няню з вами не пуйду ся возити на санках.
- Не лопони ми туй. Тягни санки май скоро.

Уженився Мигаль на Маріці:
- Но тепер Маріко колись моя жона, можу ти виказати всьо шо думаю про твої хиби.
- Йой Мигалю, я  і сама про них знаю. Ото тоти хиби, зза котрих мені ся не дустав май файний чоловік чим ти.

Сідае Нуця на воза із Мигальом, та й звідат:
- Твуй кунь Мигалю не пужаеся? Чи не понесе нас?
- Май спокуй Нуцьо, ун я ся назад не обертат, аби на тя поникатися.

- Мигалю, ти свиню зарізав?
- Йо.
- А пацят?
- Не.
- Як повиростауть, будут ти мстити.

Хвалиться Митер кумови Мигальови:
- Учорам так ім читаво гнав на свому моторови, шо кландери перед очима мирконіли гіби ляці на заборови.
- Та шо ото, я учора такім резькося розвернув на машині, шо увидівім свої задні номера.

Годуе Мигаль сина:
- Їж сину хліб.
- Няню, не люблю я хліб!
- Треба хліб їсти.
- Та пак нащо, няню?
- Абись рус грубий та й читавий. Та й абись си муг заробляти на хліб.
- Няню! Та пак я не люблю хліб!