Вiчне мовчання

Ніколи мене ніхто не розумів, і він не зрозумів. Напевно, у мене дуже різні погляди з цими дивними людьми,а може я дивна. Я маю все, що потрібно для щастя, але не щаслива. В цих прожитих роках нічого не знайшла свого, але стараюсь допомогти цим клятим людям. І що я отримую в відповідь? Крихти добра, та ні, люди відповідають лише злом. Як кажуть, не хочеш зла, не роби добра. А він був кимось інакшим, чи це мені здалося, напевно, на перший погляд, а може це так і є. Але я не хочу більше нічого знати, він подарував мені щастя двічі, давши в себе закохатися і не давши перерости закоханості в кохання. Бо відпускавши мені б було занадто боляче, мені в будь-якому випадку було боляче тоді, але він намагався і не дав. І я дякую йому не вперше. Я так і не зрозуміла хто він і з чим його їдять. Життя зводило і відводило нас знову і знову, і я навіть не уявляю де кінець і де початок, де середина, нас так мало і багато. У мене так багато питаннь і жодної відповіді. Але якщо б я знала хоча б одну єдину відповідь. Може йому і не важливо це, а мені це б додало терпіння і ще мить щастя. І якщо він і думав, що хоч щось торопав у житті, то ніхрєна він не розумів, він не розумів, чого я хочу і про що благаю у Бога вночі. І зараз він нічого не розуміє, ні слова, нічого в мені, ні мою натуру, ні душу. Йому здається, що я така ж як інші, але він так і не зрозумів, що в мені ні каплі того, що присутньо обов'язково в інших.Так я маю в характері такі ж самі риси, як і у інших, але інші не мають те, що є в мені. Я думала багато про нас, хоча, що я брешу, не було ніяких нас. Я думала про нього, а він іноді згадував мене. Хоча хто його знає, не він засипав думкою про мене,а я про нього. Не він думав про мене, про неіснуючих нас і не міг скласти портрет. Не зовнішній, ні, душевний. Я вірила і вірю, напевно, у нього всією душею, бо думаю, що все складется. Мені це наснилося, а останім часом я віщунка. Так от, а в нього надто багато недовіри, це як у мене, просто йому я віддавалася. Я могла сказати будь-що, будь-яку гидку правду і брехню, але це було все моє. Але тепер ні він не вартий, ні його слова, нічого з ним не варте мене. Він ніхто і слів не було. Було у нас лише мовчання, вічне мовчання.