картопля

  яазар бар дан

      
    Така вдача була в нашого Чебуренка, чи той бо ,Чубаренка-

- міліціянта нашого,- що всі його чомусь дуже сильно любили!

І любили, і звичайно, з тієї самої любові, дарунки дарували...

От і кум мій якось восени картоплі накопав, та й повіз шість

мішків до Чебуренка в дарунок. Привіз, скинув у дворі, те,
се, випили разом за врожай та й в’їхав хутчий,а мішки у дворі

залишив. Спати полягали ,а Чебуренкові не спиться : а не дай

бо, дощ? Вийшов у двір, та й думає: занесу їх хоч до клуні,
а там дасть Бог сили, й до льоху черга дійде. Хекнув
Чебуренко пів склянки горілки та й затяг таки картоплю до сараю.

 Ніч була ясна, зорі повилазили, пішов він до ліжка,а спати не

може: а як хто до клуні залізе та картоплю вкраде?
Зараз справді, тих наркоманів вештається - не передавишь! А воно ж

цілий загін наркоманів за цю дорогу картоплю наширятися зможе... От і

виліз він з ліжка, ляснув ще півсклянки, та й потяг мішки до підпілля.

Ляда в нього там важка, дубова, якось сама впала та й Чебуренка по

голові причесала ,коли він по драбині з мішком дряпався. Впав Чебу-

ренко згори вниз, та й вмер – жінка аж пообіді знайшла. А картопля не

пропала- всю вщент на поминках з'їли,- дуже багацько людей прийшло ,

бо всі ж Чебуренка дуже сильно любили!А він як знав, що занести квапився.