7 березня
мухи–набридухи,
білі, фатальні,
неначе останні капці,
летять,
падають,
осідають,
сідають
на пучечки підсніжників,
що лежать задубілими зеленими трупиками
у картонній коробці;
на пучки пальців бабусі,
що тримає оту коробку,
примовляючи у підземці весни:
«Молодой чєлавєк, купітє цвєти для дєвушкі!»…
Вихор ахроматичного натовпу
Штовхає мене у спину,
Вперед, по тунелю,
до білої цятки виходу,
де віхола біло_мушна
обліплює білі вилиці,
залазить за комір
і видирає із рук букетик,
що купила сама для себе,
бо –
весна?
Свидетельство о публикации №212030701016
Купишь цветики, бережно несешь их, и на Душе становится , каким-то совершенно чудесным образом, ТЕПЛЕЕ...
Как мне сейчас тепло на сердце от Вашего милого стихотворения...
С праздником, милая Ганнуся.
Любви, Счастья, Гармонии!!!
Люба.
Любовь Архипова 07.03.2012 23:16 Заявить о нарушении