Люба весна красу життя несе

Люба весна красу життя несе
В  кінці зими
За природою спостерігаю.
На небо, на сонечко
Все в віконечко заглядаю.
І так вже багато літ
Із року в рік.
Напевно ...
Аж поки за кінчиться життя мій вік .
Я так чекаю весни прихід.
Вже відчуваю я,
Що ось, ось прийде,
Знову іде
Люба весна моя.
Коли весна іде
Вона таку красу життя,
Натхнення мені несе.
Як мале дитя
Радію їй  понад усе.
Я така щаслива,
Що ще живу,
Знову бачу дивовижну її красу.
Знову відчуваю молоде
Повітря свіже, оздоровче, запашне.
У себе у саду я відчуваю
Ніби у раю перебуваю.
Знову чую співи солов'я,
Весняний спів синички
Моєї улюбленої птички.
Весна таку наснагу моєму життю дає.
Душа це відчуває.
Ніби на крилах аж до небес
З легкістю мене підіймає.
Небесних просторах високо, високо
Зі своїми думками
Ніби я все літаю, літаю...
Отак.
В своєму куточку,
Біля ставочка,
В моєму улюбленому садочку,
Завжди любу весну зустрічаю,
Ніби в раю перебуваю
І іншого місця для себе не бажаю.
Природи Божої красі
Навкруги радіє все!
А я радію понад усе!
І жити, жити ...
Поки що бажаю й бажаю.