Перший вiтер весни...

Перший   вітер   весни
                шкряба    гілками    вікна.
Він  спішив,   прилетів,
                а   тут  бродить  зима,
Обійма    уночі
                снігом,  хмарами   місяць,
Налюбитися    вщерть
                ще  не  встигла  вона.
Місяць   блідий,   ясний
                враз  стає  повновидий,
Червоніє,  росте   і    додолу   сповза.
Темно,   тільки   виття
                над  просторами  лине,
Чи  то  пси  чують  смерть,
                чи   то   відьми   летять…
Засвистіло  гілля
                по  дерев  верховіттях
Затріщав,  застогнав
                похитнувся  весь  світ,
І  веселий,  страшний,
                весняний  перший  вітер
Розігнав  крильми  хмари.
                Вже  сяють  зірки.
Але  сумно  йому,
                ось  і  стука  у   вікна,
Може  тому,  що  ти
                біля   вікон  сидиш...


Рецензии