Ти тримаєш на грифі
свої відчуття,
Ти торкаєш за серце
збентежену душу.
Чому вітер ридає
і зорі блищать
У очах повних неба
й високого смутку
Повертайся, кохана,
пройди по землі
І за шибкою тихій зорі
усміхнися.
Ковзне місячний зайчик
по яснім чолі
І, заслухавшись,
тремко край вікон зависне.
І накотиться хвилею
горлом сльоза,
Зачароване зникне
в мелодії лихо,
І ніколи не вернеться
серце назад
Буде дивній чаклунці тій
вірно служити.
Ти тримаjеш на грифi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212031000581
Свидетельство о публикации №212031000581
Рецензии
