Що ж ти?
Де ж ти, щастя злива?!
Ось...
Вже кожен день
небо тут
жовто-блакитне,
в сковорідці тінь,
кипінь
хмарок кучерявих
в небі пропливе –
спокушає, що ось-ось
і на Негев щоб прийшлось,
хай не дощичка – туманів..
Вуй!
Ковзнувши крізь Стамбул,
щастя знову відлітає в дальні краї...
Друзі, друзі де –
мої...
Ввечері,
напившись чаю,
телевізію вмикаю…
Ось він!
Ось!!!
Відповідаю –
лупить….
Вшпарить?
Йде!!!
...Придивився –
ні...
Не те!
А, що - те?
...Вже, котрий рік
в дзеркалах Тарковського
безліч гроз і рік...
Він...
Немов – верблюд в пальті..
Краплі...
Крапельки не ті!!!
Щастя злива
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2012
Свидетельство о публикации №212031100617
Свидетельство о публикации №212031100617
Рецензии