Без имён

  Без імен (щоденник)
  Кажуть альпіністи сильні духом та безстрашні люди. Без сумніву це так. А ще часто лунають слова про те що ці відчайдухи, які граються з життям на краю біля підніжжя смерті мають добру вдачу. Не можу не згодитись, але зараз матінка фортуна все ж покинула мене. Їй набридло рятувати ідіота.
  Багатий життєвий досвіт за плечима несу через безкраї сніги цих дивовижних гір. А зараз не можу навіть відкрити банку тушонки відмерзлими пальцями. Я безнадійний. Догрався, а тепер помираю від власної необачності. Зірвався в ущелину, заблукав. Гадав що найкращий, найсильніший, зможу впоратись сам. Безглуздо все це було. Та пізно.
  Святі біси, як же хочеться їсти. Запасів мало. А я мабуть ще тільки третій день у дорозі до табору. Або четвертий. Заплутався.
  Рація не працює, чортяка б її побрав. Що робити?
  Наступний день після вчора. Сьогодні згадав самий початок. Був ще зелений тоді. Гарний хлопець, сміливий, з клепкою в голові але хотів пригод на дупу. Ось, як кажуть, і отримав, та щось не радію.
  Залишилась одна банка тушонки та коньяк. Треба щось робити. Вся існуюча в мене техніка відмовила. Залишився компас. Прямую приблизно в сторону табору. Але мало в це вірю. Молюсь тільки. Кожну вільну хвилину від думок та матерщіни молюсь Богу. Хоча я атеїст. Та яка вже різниця.
  Тушонки нема. Зарізав якусь пташку. З’їв як дикар і без зайвих думок.
  Ненавиджу долю! Щоб її моя теща поцілувала!
  Виснажений. Не відчуваю кінцівок. Не маю нічого їстівного. Я тут помру. Скоро вже і всі муки вщухнуть і я понесусь на небо. А якщо Він дасть мені другу спробу не стати «улюбленцем» долі, то ніколи, чуєте, ніколи більше не буду спускатись в цю ущелину, я знайду іншу.
  Я невдаха! Підвернув ногу, коли намагався зловити їжу. Так боляче, що я навіть плакав. Я і зараз плачу, але вже не від болі.
  Просто хочу жити. Це передбачувана річ, але я зрозумів що хочу родину, дітей. Собаку в кінці кінців. Залишати надію це безглуздо якщо ви ідіот. А я є ідіот, тому я вірю і чекаю скільки буде потрібно…

- Ребят!!! Черт возьми, мы нашли его, быстей сюда…




П.С. Нема ніякої моралі. Це життя.