Злодii нашого харчування

***
  В куточку недорогого ресторану була мишача нірка. У  ній жило мишаче сімейство. До нього відносились: Шила, її донька Соня, чоловік Сміхун та сестра Надя. Хочете спитати чим вони живляться? У підвалі ще досі залишилось чотири мішка висівок, а щомісяця привозять нові.
  Тільки щоб добратися мишам до підвалу, треба бігти через гардероб. Але так щоб ніхто не бачив, бо там кухарі так луплять цю рідню. Сміхун мало не поламав лапку від цих ударів.
  Хоча вони не роблять великої шкоди. Навіщо на кухні 24 кілограми зерна? Щоб подолати такий мішок вони тратять двадцять п’ять днів. Тобто сім кілограм у місяць.
- Тепер твоя черга – повернулась до Наді Шила – за їжею!
- Я не хочу щоб на мене ставили мишоловку.
- Ти що? Люди не риють підземні ходи!
- А от риють! Тільки не під ресторанами.
- Ну ось – заспокоює вона – я тобі на малюю карту, - відсунула камінь і кігтями надряпала рисунок – Дивися! Ідеш туди вниз, повертаєш наліво, пролізаєш крізь ущелину…
- І там стоїть мишоловка – озвався Сміхун.
- Що?
- Жартую!
  Звісно це ім.’я від слова «сміятися». Він любив жарти. Саме найбільше людей  ввечері. Там вони сміються, розповідають приколи, п’ють  дороге шампанське.
- І будеш у гардеробі!
  Зазирнули на вулицю там ішла жінка років сорока. У старому пакеті несла покупки із торгівельного ринку. Пакет порвався і розсипала моркву. Соня поцупила дві морквини.
  І так щотижня. Жінка лінилася купити нові пакети. Ось. Тому якщо ви боїтеся мишей, не лініться. Бо ці створіння можуть сміятися навіть від не куплених пакетів.