Нічого я не бачив природнішим смерті травички,
що зросла у пісках де Пила…
Вітер пахкнув,
І ось вже, немає її…
Лише попіл, вдрукований в острах гарячий
…ієрогліфом.
Нічого я не чув загадковішим за…
За пожвавлення жаби житомирської…
Удрукована в лід, щоб здавалося б, все…
Та вона…
Затремтів, просмикнулася…
Очі здерла до неба…
Може, ще й заспіває…
Почекаємо чуда цього під дощем під весняним
…і сонечком.
От…
Ще…
Диво куща у розжаренім смерку ущелини Сдому*,
в мертвім мареві смерті,
вчепився він в тріщину,
п'є із глибин її сік кам'яний…
А на нім!
Най блакитною ніжною шаллю,
метеликів купа цей кущ обліпила…
І трепечуть вони, і трепечуть, і бризкають в очі небесним біблейським вогнем.
Напростець!
*Та сама місцевість, де раніше стояло місто Содом
Природнiше за смерть
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2012
Свидетельство о публикации №212032001018
Свидетельство о публикации №212032001018
Рецензии