Диалог о любви

-Яке дурне оте палке кохання!-прошепочу тобі.

 -Измучили меня твои желанья! Их ластиком сотри!

 -А я пишу тобі вірші - душі зітхання!

 -Мне нравятся, порой, твои старанья!

 -Я дякую,що розумієш ті примарені бажання!

 -Но ведь не чувствую я губ твоих касанья!

 -Начебто, Бога я гневлю отім своїм бажанням?

 -Мне импонирует твое по льду катанье!

 -Ти кажеш цим, що робиш боляче мені?

 -Да нет! Я просто говорю - не жди меня и не зови!

 -Я знаю, як реп*ях,я причепилася до тебе!

 -Вот-вот! А я свободнее полета птиц на небе!

 - Чи,начебто,смієшся наді мною?

 -Прекрасно знаешь, две судьбы нам не связать с тобою!

 -Так розкажи,чому на серці туга й жаль?
 Кохання - то завжди страждання і печаль?

 -Все от того,что ты впустила в дом запретную любовь,
 Чертовка! Надоела!Будоражит мне мозги и кровь!

 -Моє українське кохання-квіткових поцілунків мед!

 -Хочу тебе сказать я - до свиданья! Но снова говорю - привет!

 Яке ж дурне, оте палке кохання...