ПатриотЫзм

Я маю очі, маю хист. Чому на ненці Україні, серед  ланів її рясних, я відчуваю наче тхне мені минулим. Я відчуваю в цьому є, отої долі дивний настрій. Коли під прапором моїм, тут ходять люди з заморським гаслом. І душу кривлять і три пальці, що своїм гербом вони звуть…
Мені це тхне фальшивим звуком. Кривою посмішкою вуличних повій. Як? Поясніть мені будь ласка люди. Це дивне відчутті – кривих дзеркал у колі друзів, та у кутах моїх осель.
Так вибачайте. Це все чудово, але э мова про те... Не бачив я на власні очі того, хто батьківщину поведе. І має силу крок робити і своїм тілом захистити.

Да, мне обидно и противно. Что нет средь нас не только веры, но Украины тоже нет. И флага нету здесь над нами. Его никто не бережёт! И нету слов в гимне нашем. Его никто и не поет. И что кривить душою. Давайте честно. Язык наш тоже не живет. Он выживает только в книжках… Да, в сельском радио поет.

На тій землі, що батьки прославляли, ми наче дике покоління, що має виживати понад  усе.  І в шию впитись легше ніж підставить, своєму брату не байдужіє плече. Самих себе ми почали вже поглинати. Не виживати, а поглинати і поглинати. Бо чорнозем стає все більше пухом. Ну, а про неньку або щось гарне...

Да, ненавидьте наши флаги! Палите, жгите, рвите в клочья. Да, хоть до зада прислоните! Но не просите ничего! Не верьте тем, кто флаги носит. Ведь держат вяло, за бабло. То флаги корысти, под ними – должно быть стыдно и стоять. У них ничего вы не просите и не любите, не любите. И край родной наш ненавидьте, но только искренне, в сердцах. И в сердце вашем похороните, Она ведь недостойна нас. Язык забудьте. Ненавидьте. Ту землю, что топтали всласть. В сердце зря ее носили, по курсу 300 баксов га.
Я знаю, точно лишь одно. За родину возьмите дом. Там флага нет, но точно знаю, что нет предателей, и есть семья. Вот за него вы и боритесь. Вот там и ждите перемен. И голос ваш, там точно слышат, его учтут, не кинут в урну. Запритесь крепко изнутри. Старайтесь чисто ненавидьте. Но не просите, не просите с наружи милости, добра…

Где флаги за монету носят,
Де правда виміряється грошима,
Где патриоты в символах, не сердцем,
Я намалюю крейдою - «Мой дом!»