Сьогодні повіяв усміхнений вітер,
I сива в полях розповзлася імла.
Оце вже весна, і розчинена клітка,
Втікати не хоче пташина-душа.
Лети вже, дурненька!
Ген світиться сонце,
Втопилося небо в розливах річок!
Та сироту-серце полишить не хоче,
Єдину надію на світлу любов.
Вже присмерк.
Метелик тремтить на осонні,
Як ловить він перше вечірнє тепло!
Все далі бадилля курить придорожнє.
І тиха печаль осяває чоло.
Сьогоднi повiяв усмiхнений вiтер...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212032500644
Свидетельство о публикации №212032500644
Рецензии