Сонце моє ясне,
Зійди над горою,
Погомонімо тихесенько
В вечірню пору з тобою.
Розкажи мені Сонечко,
Як заможнім живеться,
Як панують вони,
Як багатство за ними жинеться.
Ясно світиш,
Все ти бачиш,
Як керують нами
Президенти,дипутати,
Й зневажають самі-
Простий народ.
Хіба ж чесні та порядні
Люди ці заможні,
Бйуться,брешуть,обкрадають,
Ціни людям піднімають-
Жити не спроможно.
Нащо велич тих купюр,
Як душі немає,
Все їм мало,мало,мало,
Грошей не вистачає.
На прощання я скажу,
Моє любе Сонце,
Що обличчя-це нічого,
Душа-це віконце
Яке має бути,
Широко відкрите,
Ну а ти туди світи
Добре і привітно!
Розмова з Сонцем
© Copyright: Маргарита Ландыш, 2012
Свидетельство о публикации №212032800192
Свидетельство о публикации №212032800192
Рецензии