Прабудда. Навернення

Коли Будда вперше прийшов на землю, він запитав у брахманів: - Де я можу знайти свободу, зрозуміти правду, побачити шлях та почути вічність?
- О Гаутамо – сказали вони. – Давні манускрипти кажуть, про далеку землю, звідки прийшли наші предки. Вона розташована за джунглями та непрохідними горами, великими пустелями та степами, що населені невідомим та войовничим народом. Отже, якщо ти хочеш шукати просвітлення там, то твій шлях лежить на північний захід.
Про шлях його достеменно невідомо. Можливо він перебрався з караваном крізь вершину світу, а потім великим шляхом, шо веде з сходу на захід, повз мінарети  півдня і закінчується біля фортець півночі. Але відомо, що коли він дійшов до своєї мети було йому вже 27….
Він слухав музику степового вітру, та спостерігав нескінченне море трав, по якому гуляли табуни диких коней. Чув пісні пташок, та гуркіт порогів  на великій річці, шо несла свої води з півночі на  південь через всю країну. Сидів поруч з суворими вояками притулившись спиною до прадавніх кам;яних баб на курганах, шо охороняли степ . Дивився на дивовижне небо, та зорі що вказують шлях. Слухав розповіді про могутніх володарів та мудрих правителів. Спостерігав за простими радощами дітей. Допомогав хазяйкам по господарству, та вудив рибу. Мок під дошами, та мерз взимку. Був мисливцем та рибалкою, скотарем та землеробом. Спускався в найглибші печери та збирався на найвищі гори.
І нарешті , коли він пройшов тисячі доріг та стежок. Його думки  були розсіялися, змиті дощами та заплуталися в гілках яблуневого цвіту. Розтанули в хмарах , що високи висіли над степом. Розвялися гарячими південними вітрами та лютими хурделицями. Випалені полуденним сонцем та зимовими морозами.  І коли, не залишилося жодного питання. Він підняв голову до західнього весняного неба, крізь холодні хмари, якого було видно сонце і промовив – «Рахманна»….
І було йому тоді 30….