Шахрайство по- ршавськи, або як обдурили фермера

Шахрайство як один із кримінальних злочинів таке ж старе, як і цей світ. З давніх давен одні люди уводили в оману інших, підробляючи для цього золото, срібло, документи тощо. І людство, шукаючи захисту від шахраїв, намагалося знайти методи викриття підступних дій перших і відстоювання законних інтересів других. Не були винятком навіть сильні світу цього. Історія донесла до нас розповідь про наукову діяльність Архімеда, який, отримавши завдання перевірити, чи не є підробленим золото, не тільки розкрив шахрайство, а й відкрив новий закон.
Наша ж журналістьке розслідування не про золото, а про гроші, примітивну підробку документів та надмірну людську довіру.

Надмірна довіра

Жив собі в Новому Селі, що на Берегівщині Закарпатської області, Олександр Балла. В 1993 році отримав 3 гектари землі, згодом викупив у людей ще декілька гектарів. За кредити купив техніку. Отак і став фермером. Вирощував пшеницу, кукурурдзу, гречку, тощо. Потім до нього приєднався старший син. Згодом побудували ферму по вирощуванню свиней та крупного рогатої худоби, відкрили цех по виготвленню меблів із дерева. Так вони і хазяйнували, примножуючи майно та годуючи краян, поки одного осіннього дня до них не завітав судовий виконавець, який наклав арешт на все майно. За декілька днів надійшла і повістка до Іршавського районного суду. Яким же було здивування фермера, коли він побачив позов від свого колишнього підлеглого, який вимагав від нього аж 2500 доларів США. Ще більше здивувала підприємця наявність у справі… розписки, підписаної ним та до того ж завіреної його власною печаткою...
З цього майже і починаєть детективна історія про шахрайсво з підробкою документів. Щоб було зрозуміло, про що йдеться і в чому полягало шахрайство надаю текст розписки.
"Десятого серпня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмого року мною гр. Молнар Василем Васильовичем, проживаючого в селі Горбок Іршавського району, вул. І.Франка, 10 у присутності свідків: Сароз Михайла Юрійовича, Кампова Юрія Михайловича позичив гр. Балла Олександру Степановичу (п'ять) тисяч гривнів, що становить еквівалент дві з половиною тисячі доларів США (з розрахунку дві гривні за один долар США) для здійснення господарської діяльності фермерського господарства "Балла" без сплати процентів.
Гр. Балла О.С. зобов'язується за свій рахунок або за рахунок фермерського господарства "Балла" на вимогу гр. Молнара В.В. повернути у будь-який час запозичену суму в кількості еквівалента двох з половиною тисяч доларів США.
Розписка написана у двох ідентичних примірниках для гр. Молнара В.В. та гр. Балли О.С. і підписана у присутності вищеназваних свідків…"
На підставі цієї розписки суддя за два засідання, без виклику свідків, які "все можуть підтвердити" виніс рішення, яким зобов'язав Олександра Балла повернути борг.
У читача цілком можливо виникне запитання стосовно пропущеного трьох річного терміна позову , адже гроші "позичалися" у 1998 році, а позов подавався у 2002 році.
Відповідь слід шукати у протоколі судового засідання, де фермеру були приписані слова, що він факт складання розписки визнає, а передачу грошей - ні. Як ви помітили, розписка "складалася" та "підписувалася", а гроші "отримувалися" у присутності "свідків". От саме на цьому і було побудовано штучне визнання її паном Баллою. Мовляв, розписку визнаю, але гроші від В.Молнара не отримував. Із цього випливає таке міркування: навіщо, мовляв, викликати в зал свідків, якщо пан О.Балла визнає факт складення розписки. А отже і присутність свідків, а значить і передачу грошей, що "відбувалася" у їх присутності. Тому в судовому рішенні, як і взагалі в матеріалах самої справи ніде і немає жодних відомостей про свідків. Суддя, якби був неупередженим та об'єктивним, мав би перевірити усі обставини, зазначені в розписці. Але цього не зробив. Чому?

Прокуратура

Олександр Балла пропустивши апеляційні строки - ніхто не підсказав, бо був без адвоката і св'ято вірив, що суд в сьому розбереться, усвідомлюючи, що його обдурили, в лютому 2003 року подає до Іршавської прокуратури скаргу про шахрайскі дії пана В.Молнара. На переконання пана О.Балли, текст розписки нанесено поверх печатки, а не навпаки, що доводить її штучне виготовлення. Стверджує, що підписи свідків не належать зазначеним особам, що усі підписи на розписці, окрім його, зроблені однієї особою. Наполягає, що розписку виготовлено у 2002 році, а не у 1998. Адже за рік до позову він давав В Молнару чистого листа з підписом та печаткою, для оформлення доручення на ведення справ в державних установах. Окрім того просив у прокуратури вилучити зразки підписів. Сароза М.Ю та Кампова Ю.М., провести графологічну експертизу, порушити кримінальну справу.
Прокуратура скидує справу на райвідділ міліції, який доручає проведення розслідування… дільничому інспектору, який в квітні 2003 року виносить постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, де зокрема пише, що він "зібрав матеріали і встановив". Початок сильний та перспективний. Відразу ж стає цікаво, що і де він збирав та встановлював. Не будемо передруковувати текст позовної заяви і рішення суду, адже він повністю повторює їхній зміст і навіть посилається на ці документи, за якими Олександра Баллу визнано винним. І який усі ці факти у своїй скарзі взяв та заперечив, що, за висновком слідчого, "…вказує на його непослідовність та викликає сумнів у дійсності його свідчень. Згідно довідки №130 від 03.03. 2003 року виданої НДЕКЦ при УМВС в Закарпатській області встановлено, що штрихи літер відтиска круглої печатки, яка є на розписці, розміщений на поверхні штрихів літер друкованого тексту. Вимога Молнара В.В. законна." (До цього не менш цікавого шедевра ми ще повернемося. Прим. автора)
От вам і зібрав, і встановив... хоча в заяві про порушення кримінальної справи ставилися конкретні питання, зокрема і про встановлення та допит свідків, які фігурують у розписці. Займатися цим дільничий не захотів. Вже не задаємо питання, чому?
Отримавши таку постанову, Олександр Балла, знаючи, що він правий, у пошуках правди оскаржує її до прокуратури Іршавського району. Згодом, в травні 2003 року, він отримує відповідь, підписану прокурором Іршавського району паном М.Гринюком: "Прокуратурою Іршавського району проведено перевірку по вашій скарзі щодо вчинення шахрайських дій громадянином Молнар В.В. При цьому встановлено, що рішенням Іршавського районного суду від 17. 12. 2002 року задоволено позов громадянина Молнар В.В. і стягнути в його користь 2500 доларів США.
Постановою ДІМ Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області Яцура І.І. від 04.04. 2003 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по даному факту у зв'язку з відсутністю в діях громадянина Молнара В.В. складу злочину. Підстав для скасування вказаної постанови немає".
Чи маєте ви, шановні читачі, ще якісь запитання стосовно прокуратури, на яку покладено нагляд за дотриманням законності в районі? Я їх не маю. З таким ставленням до своїх службових обов'язків пану прокурору давно не місце на цій посаді. Це підтверджує наступна серія документів, виявлених журналістьким розстеженням, які дозволили розкрити механізм шахрайства.

"Експертиза"

В березні 2003 року Олександр Балла звертається до Іршавського суду з приводу нововиявлених обставин пов'язанних із виготовленням розписки. Як цього і слід було очікувати, суддя І Маркович відмовляє йому. Пан О.Балла та його адвокат подають на цю ухвалу скаргу, яку апеляційний суд задовольняє. Справа повертається до Іршави, де її знову ж розглядає суддя І Маркович. І. Не вникаючи в її суть, не розглядаючи заявлені клопотання про проведення експертиз, він відхиляє її. О.Балла подає апеляційну скаргу. І от тут починається найцікавіше.
Отримавши інформацію про заяву Олександра Балла до прокуратури, В. Молнар вирішує упередити події, за що, без сумніву, скажуть "щире" дякую як судді, яких він уже підставив, так і деякі працівники міліції, прокуратури і навіть експерт-криміналіст…
Що ж він такого зробив? А взяв та усно звернувся до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в м. Ужгороді з проханням провести по розписці експертизу. І вони щиро, головне безплатно відгукнулись на його прохання. Так і народився черговий "шедевром" під назвою довідка 130 Вих. №15/681 від 03.03.2003 року.
"…Перед експертом поставлено питання 1. Що нанесено первоначально в розписку - текст чи відбиток круглої печатки?

Дослідження

Розписка датована від 10 серпня 1998 року виготовлена на стандартному аркуші… Друкований текст нанесено в розписці барвником чорного кольору, плоским друком. Підписи нанесені барвником чорного та синього кольорів. Проведене мікроскопічне дослідження достатнє для ймовірного висновку про те, що відтиск печатки в розписці датований від 10 серпня 1998 року нанесений на друкований текст. Категорично відповісти на поставлене питання можливо при приміненні метода вологого копіювання. Даний метод не застосовується так як після його застосування документ прийде в непридатне для подальшого користування.
Ст. експерт-криміналіст
НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області
Підполковник Мирон Р.І."
Ви спитаєте, до чого це? До того, що нам незрозуміло, на підставі яких речових доказів така поважна експертна установа проводила цю експертизу. Як ви помітили, в довідці 130, тобто "експертизі", пишеться про колір печатки та синій колір авторучки, яким підписано розписку. Той, хто це читає, зробить висновок, що експертиза робилася на підставі документа - оригіналу розписки. Однак все це було далеко не так. У матеріалах цивільної справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про рух справи в Ужгородську експертну установу і назад. Тобто в цей час справа взагалі не залишала м. Іршава, тим паче… по усній заяві. Для витребування на експертизу оригіналу розписки, яка знаходиться в матеріалах справи, потрібні або постанова суду, або постанова слідчого… А цього немає. Окрім того, дослідженню підлягає тільки той документ, який знаходиться в матеріалах справи.

Тяп-ляп

Як вдалося з'ясувати, В. Молнар, у зв'язку з відсутністю оригіналу, який знаходився у суді, подав в експертну установу ксерокопію зазначеної розписки. На коментарі вже не вистачає слів.
Усе вищезазначене дозволяє зробити висновок… або про фантастичні можливості працівника експертної установи, який в чорно-білій ксерокопії бачить кольори, або взагалі зазначена експертиза не проводилася.
Хотілося б почути від керівництва НДЕКЦ при УМВС в Закарпатській області відповідь на те, як взагалі з'явився такий висновок і чи взагалі він існує. Не буде дивним, якщо під номером, який стоїть під довідкою №130, зареєстрований інший документ. Коментувати корупцію у правоохоронних органах немає сенсу. Це залишаю компетентним органам.
Що далі? А далі апеляційний суд, куди В.Молнар відіслав "експертну" довідку, до якої до того ж додав ще один "документ", який також чомусь не побачили судді. Це довідка Кампова Юрія Юрійовича, мешканця с. Горбок Іршавського району, яку печаткою завірила секретар Доробратівської сільскої ради та зареєструвала в журналі. У цій довідці Кампов Ю.Ю. пише, що розписку було підписано в присутності свідка Сароза Михайла Михайловича та поставлено печатки?!
Ви спитаєте, а що в цьому такого? Знову повернімося до тої клятої розписки. Котрий там у нас Кампов? Читаємо - Кампов Юрій Михайлович. Навіть біля підписів стоїть: Кампов Ю.М. А що в нас? Кампов Юрій Юрійович. Пробачте, шановні судді, та працівники прокуратури, а при чому тут він, адже в розписці фігурує зовсім інша фізична особа. І не одна… Так само і з Сароз М. Ю., з якого В.Молнар у цій заяві зробив Сароза Михайла Михайловича. До речі, ці дані з ініціалами так званих свідків протирічать не тільки розписці, а й ініціалам свідків, указаних в тексті позовної заяви.

Ще одна таємниця

Як ви самі бачите, шановні читачі, пан В.Молнар надав суду документи, які не відповідають дійсним обставинам справи. Навів свідків, які не є по справі свідками. Тобто, сам того не бажаючи, довів, що його розписка є фіктивною, адже пан Кампов, читаючи цю розписку, якщо він вміє читати, відразу ж сказав би, що він по батькові Юрійович, а не Михайлович. Але цього не зробив. А звідси сам собою напрошується і висновок про те, що він, як і Сароз М.Ю., не був присутній при підписанні цього документа. Навіщо пан В.Молнар це зробив, адже він добре усвідомлював, що в розписці фігурують зовсім інші люди? Відповідь полягає в тому, що людей з такими ініціалами, які б погодились давати лжесвідчення і проживали в селі Горбок Іршавського району, немає. Недарма в народі кажуть: коли Бог хоче покарати людину, він позбавляє її розуму.
Отак, намагаючись довести цей "борг", а потім з торгів забрати за бесцінь фермерске господарство, пан В.Молнар утягнув у цю справу Кампова Ю.Ю., експерта-криміналіста і багато інших посадових осіб...
Повернемось до Апеляційного суду. Окрім наданих вище названих документів, пан В.Молнар заявив клопотання про виклик у зал судового засідання… ні, не Кампова Ю.М. чи то Ю.Ю., не Сароз М.Ю. чи то М.М., Іх він не просив викликати і в суді першої інстанції, хоча гарантував їхню явку і те що вони все можуть підтвердити... А запросив свідка Бідзіля Івана Михайловича, який, за твердженням В.Молнара, "…складав текст розписки, справжність якої оспорюється, і може підтвердити, що у вересні 1998 року бачив і читав розписку, завірену печаткою О.Балла, і підписи…"
В якості другого свідка він просив допросити Ваш Ірину Михайлівну, голову Доробратівської сільскої ради. "Вона може підтвердити ту обставину, що в 1998 році я звертався до неї за консультацією із запитанням чи можна зазначену розписку завірити у Доробратівській сільській раді… а значить і існування самої розписки в 1998 році. Оскільки вона і бачила на власні очі саме в 1998 році."
Надто старий адвокатський хід. Якщо не маєш свідків, які "бачили " передачу грошей і "розписувалися", а вказав їх, то шукай інші "докази", які б підтверджували бодай сам факт існування цієї розписки. Зрозуміло, що це зробити значно простіше.
Читаємо, що з цього вийшло. Викликані в зал судового засідання заявлені свідки показали (за протоколом судового засідання) наступне: "Свідок Бідзіля Іван Михайлович показав: В 1998 році в версні… громадянин Молнар В.В. звернувся до мене, як до людини з вищою освітою про надання йому консультації про написання боргової розписки, яку потім він показав мені з підписами і печаткою".
Нагадаємо, що в розписці фігурує 10 серпня, а не вересень, як твердить свідок. В іншому, як ви бачите, він м'яко з'їхав з теми. Він нічого не складав, а тільки консультував. Різниця чимала. Це ще раз підкреслює, що ці свідчення не відповідають дійсним обставинам справи...
Пані Ваш І.М. взагалі "з'їхала" з теми, сказавши, що якщо там є печатка О.Балли, то зазначений документ не потребує завіряння.
Апеляційний суд не був тривалим. Головуючий не довго думаючи, відмовив у позові за нововиявленими обставинами. А їх, ще й новіших, як ви бачите, більше ніж достатньо…

Судовий коперфілд

Знову ж повернемося до заяви про злочин. Отримавши прокурорського шедевра - зразок "сумлінного" ставлення до своїх посадових обов'язків та закону, Олександр Балла, шукаючи бажаної об'єктивності, звернувся до… суду, куди оскаржив зазначену відповідь. Скаргу в своє провадження взяв суддя Сливка, який 09.06.2003 року направив листа начальнику Іршавського РВ УМВС в Закарпатській області підполковнику пану В.С. Липченку, в якому просить надіслати йому відмовні матеріали по заяві Олександра Балли. Однак останній чхати хотів на письмовий запит суду. Бачачи, що його ігнорують, пан Сливка повторно, 24.06.2003 р., направляє свою вимогу і ставить строк до 7.07. 2003 року. І, як свідчать матеріали справи, знову не отримує нічого. І що він робить, спитаєте ви, шановні читачі?
Те саме, що працівник ДІМ та прокурор району. 07.07. 2003 року просто переписує їхні ж документи та твердження. Але при цьому робить шалену кількість логічних помилок. Так, на початку тексту він пише: ".. за участю скаржника О.Балли, розглянувши скаргу останнього на _слідчого прокуратури від 14.03. 2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи, постановив".
Потім він пише: "…Скаржник О.Балла у судове засідання не з'явився…" Чи не правда, вражаючий провал у пам'яті, тим паче, це все на одній сторінці за декілька абзаців одне від одного?! Далі цитується раніше винесене рішення суду. І на завершення суддя Сливка пише: "… за встановленими у судовому засіданні обставинами суд приходить до висновку, що на даний час підстав для скасування постанови ст. ДІМ Іршавського РВ УМВС України в Закарпатскій області від 04.11. 2003 року немає."
Чи не правда, дивні провали у пана судді Сливки? То справа слухається у присутності скаржника, то він щезає і взагалі не з'являється. Маячня якась... То постанова прокуратури, то дільничого… від 04.11. 2003 року, яке ще не настало… До речі, в матеріалах справи по нині відсутній протокол судового засідання. Мова про виконання заявленого Олександором Балла клопотання про витребування з паспортного відділення Іршавського РВ УМВС зразків підписів осіб-свідків що підписались, і в судове засідання не викликались, вже не йде.
Саме з цих обставин Олександр Балла в вересні 2003 року подав апеляційну скаргу. Тепер Іршавський тяп-ляп розгрібатиме обласний апеляційний суд.
P.S.Чи можна дивуватись тій атмосфері загальної неповаги мешканців Іршавського району до правоохоронних органів та суду при такому відношенні їхніх працівників до своїх службових обов'язків? Мабуть саме тому і "квітнуть" такі як, В.Молнар в "діловому" провадженні якого не один підприємець, а багато інших людей, яким він усім чомусь "надавав" безвідсоткову позику. І, до речі, з багатьма судився... в Іршавському суді… Цікаво, де ж він бере гроші на безвідсоткові позики?
До речі ще один не менш цікавий штришок. Під час журналістького розстеження довелося спілкуватися з поштаркою села Горбок, яку дружина В.Молнара "рекетнула" на 230 гривень, заявивши, що вона… не отримувала на дитину пенсії за інвалідністю, що підписи в журналі не її. Як встановлено, пенсію вона отримувала та розписувалася в присутності свідків. В.Молнар після "крутої" заяви дружини з'явився у керівництва Іршавської пошти, де представившись працівником міліції, яким він не є, став вимагати повернення грошей. І їх, без будь якої письмової скарги, розстеження, взяли і стягнули з бідної поштарки. Але найбільше здивувало інше. При спробі зустрітися з В.Молнар біля його будинку побачили його Камаза-холодільника. На подвірї трактор, вантажну та легкову автомашини… і це при тому, що пан В.Молнар подаючи позов до Олександра Балла просив суд… відстрочити сплату держмита у зв'язку із важким матеріалним становищем. Коментарі зайві. Сподіваємося, що вищевикладене нарешті зацікавить прокуратуру, яка все ж таки розставить усі крапки в цій справі, про що ми і повідомимо.

Михайло Темнов,
голова Закарпатської обласної організації ВГО "Правозахист"