Слiдами Закарпатського спрута

Слідами  Закарпатського спрута,
або чи можна було запобігти сицилійському варіанту на Закарпатті?
Однозначно, так! Адже політичні розбори з присмаком криміналітету розвивалися в краї не стихійно, а за здалегідь визначеним „центром” сценарієм. Головними замовниками цього негідного дійства були Кучма та Медведчук із усією своєю братією.  Планомірність та системність „театру абсурду” пильно відслідковувалися з Києва й усілякі перепони в здійсненні злочинних намірів „клану” нещадно переслідувалися. Для цього в Закарпатті були створені всі умови: „губернатору” І.Різаку надавалися найбільші свободи в проведенні свавільних дій, начальник УМВС в Закарпатській області В.Варцаба після першого дзвінка „зверху” знімав з посад об’єктивних та неупереджених оперативних працівників міліції та їх начальників. Так, головний „міліцішта” краю, не роздумовуючи, наніс нищівний удар по начальнику кримінальної міліції Швидкому, в догоду Різаку, „Чалому”, Чубірці, „Кіфлі” вирішив послабити управління по боротьбі з організованою злочинністю. Міністром ВС, прямо в актовому залі управління МВС в Закарпатській області, без всяких пояснень був знятий з посади депутат Закарпатської обласної ради, керівник спецпідрозділу міліції Антон Зелінський. Кажуть, що І.Різаку „Чалий” особисто доповідав, який саме працівник міліції найбільше „заважає”, а потім кадрові висновки наступали миттєво. Таким чином, кучмівсько-медведчуківська банда під ідеологічним прикриттям СДПУ(о) творила безчинства.  Доказом цього є також публікація в газеті «Старий замок» №41-42 від 27.05.2004 року, яку ми передруковуємо повністю. Вона не потребує коментарів.

Хто зрадив міліцію Закарпаття,
 або Чому наших правоохоронців «Ментами» називають
Ой, що не кажи народ, а наші «есдеки» не да-
ють можливості перепочити, а тому знову
довелось взятися за перо. Жадоба безроздільної влади не дає «червонотрояндовим» спокою ні вдень, ні вночі. А тому їхні коцурята сидять, фрас би їх, і пишуть. Але що? Мало їм брехні, так вони до своїх опусів змушують долучати всіх без винятку. Пригадується, не так давно, в період найбільшого розквіту ідеології сталінсько-фашистської соціал-демократії, центральні партійні видання Республіки Ради мало не щодня засуджувала дії тих чи інших ворогів народу. Нині ми маємо аналогічну ситуацію.
Чи не щотижня проесдеківські видання друкують звернення до Президента та жителів області, в яких не лише засуджують дії своїх політичних опонентів, але й виступають на захист тих, хто всілякими засобами протидіє утвердженню в нашій державі законності та правопорядку, а значить, відкрито виступає проти свого ж народу.
Я не знаю, народ, помітив ти чи ні, але вже дійшло до того, що
весь особовий склад міліції краю звертається до гаранта Кон-
ституції, щоб той захистив... керівництво міліції Закарпаття, яке під час виборів міського голови Мукачева відверто виконувало вказівки кримінальних елементів, про що відкрито говорять не лише із трибуни українського парламенту, але й Парламентської Асамблеї Ради Європи, посли західних країн, офіційні міжнародні спостерігачі. Я вже не кажу про те, що в Мукачеві будь-який школяр знає, що міліція і криміналітет спільно всаджували в крісло мера любого їм Нусера. Я, звісно, мало вірю, що всі міліціонери Закарпаття зрадники. Та, як мовиться, в кожній бочці меду завжди є ложка дьогтю. Так і в міліції. Але питання, коли ця ложка є керівною. То як же так сталося і через чию вину п’ятитисячний міліцейський колектив області став зрадником своїх земляків? Хто винен?
Не знаю, народ, як ти, але я впевнений, що не прості міліціонери зрадили свій народ, а найвище начальство у погонах зрадило свій багатотисячний колектив, який зараз „нагинають” на свій захист. Зрада сталася ще у вересні місяці минулого року, коли головним міліціянтом краю став пан Варцаба, якого колишній міністр ВС Кравченко, кажуть, вигнав із посади першого заступника через те, що він уже тоді зраджував інтересам закарпатців, виконуючи волю клану СДПУ (о). Як справжній слуга «есдеків», пан Варцаба розпочав кадрову чистку професійного ядра міліції Закарпаття. Дехто стверджує, у що мало віриться, що здійснювалося це в парі з кримінальними елементами «Чалим”, «Чубіркою», «Кіфлею». Особи, які ще недавно самі неодноразово притягалися до кримінальної відповідальності, почали розправу з чесними працівниками керівних кадрів закарпатської міліції.
Кажуть, перший удар був нанесений по управлінню боротьби з організованою злочинністю, що було чи не найголовнішим правоохоронним органом, якого найбільше боялися банди «Чалого», «Кіфлі», «Чубірка». Міністром МВС прямо в актовому залі УМВС без пояснень був знятий із посади депутат Закарпатської облради Антон Зелінський, який упродовж останніх чотирьох років успішно керував спецпідрозділом міліції. Чим же не вгодив пан Зелінський новому керівництву? В чому річ? Можливо, проблема була в самому існуванні такого спецпідрозділу, який неодноразово наступав на хвіст нинішнім фаворитам червонотрояндових? Проте, народ, пан Варцаба і, певно, його господарі, не задовольнилися лише цією відставкою. Наступний удар було нанесено по начальникові кримінальної міліції Швидкому. Цей високообдарований професіонал, майстер спорту міжнародного класу з боротьби, людина, яка пройшла школу боротьби із криміналітетом Дніпропетровщини, яка викрила тисячі тяжких злочинів і при якому закарпатська міліція була на передових позиціях в Україні, був знятий Варцабою з посади за... непрофесіоналізм. Правда, в Дніпропетровській області оцінили професійні якості Швидкого, призначивши на генеральську посаду першим заступником УМВС. Однак, імовірно, Варцабі і «Чалому» не потрібно було мати професіоналів, їм потрібні були виключно свої люди, які сліпо будуть виконувати їх волю. А тому не забарилась чергова відставка. Замість заслуженого юриста України, заступника по слідству Василиндри, якого Варцаба вигнав на пенсію, він призначив свого родича з Рахівщини, начальника райвідділу Ватралу. Подейкують, що саме останньому було доручено фальсифікувати карні справи за мукачівськими подіями. Як мовиться в народі — «родич не підведе».
Формування своєї команди потребувало і зміни в службі ДАІ, яка чи не найбільше приносить живих грошей. Користуючись прикметною рисою соціал-демократів, суть якої полягає в такому словосполученні - „якщо у вас є проблеми, ми їх вирішимо, якщо їх нема - ми їх створимо», пан Варцаба замість професіонала Володимира Апшая призначає свого кума Василя Буковчаника начальником ДАЇ. Логіка Варцаби, певно, була такою - по-перше, кум на кума не піде, а по-друге, якщо і почне „ритися», то можна буде нагадати, за що, і з яким скандалом його було знято чотири року тому з цієї посади. Подейкують, що проти Буковчаника тоді було порушено кілька карних справ, які досі до суду так і не дійшли. Ти не повіриш, народ, що почалося творити в ДАЇ в поверненням старого-нового начальника. Відразу з десяток професіоналів подали заяви на звільнення. Причому, дехто в рапорті  відверто писав про своє неприйняття Буковчаника як начальника. Але справу із призначенням було зроблено і незабаром з’явились суттєві нововведення від головного даїшника. Кажуть, що негайно було поновлено суцільні побори на дорогах, „тарифікація» послуг із контрабандних перевезень, переатестації керівного складу ДАЇ, про що я вже писав  у минулому номері.
Утім, пан Варцаба добре усвідомлював, що з надійної людини у відділі внутрішньої безпеки міліції йому не обійтись. І тут, припускаю, що інтереси пана-начальника знову співпали із кримінальним авторитетом „Чалим». Отож головним санітаром від нечистоплотних міліціонерів став такий собі пан Работинський, який більш відомий правоохоронцям з роботи в Берегівському та Виноградівському районах. Кажуть, що перебуваючи на посадах начальника ВБОЗ та згодом райвідділу, Работинський у парі зі своїм кумом «Чалим» доклав руку до контролю над діяльністю тамтешніх тіньовиків, що спеціалізувалися на викраденні автомашини з наступним поверненням господарям за викуп, на крадіжках із квартир та контролем за контрабандою сигарет, переправкою нелегальних мігрантів та контролем за наркобізнесом і проституцією. А ще говорять, що пан Работинський причетний до ДТП, у результаті чого загинули дві людини. Я, народ, точно не можу стверджувати, але подейкують, що аби вийти сухим із води він, сфальсифікувавши матеріали слідства, ДТП «списав» на свого рідного брата Валерія Работинського, інваліда першої групи, який, нібито, сидів за кермом «Шкоди супер Б». Проте, народ, найколоритнішим з-поміж усіх керівників і заступників пана Варцаби без перебільшення є пан Русин. Кажуть, він і міліцейське прізвисько цікаве має «Антібіотік». Певно, за подібність імені та по батькові з героєм кінофільму «Бандитський Петербург». Також Віктора Павловича величають «Лексусовичем» за те, що є власником однієї з найпрестижніших марок джипів вартістю вісімдесят тисяч доларів — «Лексус». А ще він, нібито, кум кримінального авторитета із Сваляви «Гріхоні» і кум самого шовгора Медведчука «Чубірки». Саме цей доблесний перший заступник Варцаби координував дії міліціонерів на дільницях, які, чомусь, виконували вказівки деяких кримінальних авторитетів. Можливо тому, що рядовим міліціонерам не видали зброю під час чергування на дільницях, як це завше робилось у день виборів. А хто піде проти криміналу без зброї?
Як бачиш, народ, не міліція Закарпаття зрадила свій народ, а керівництво зрадило рядових правоохоронців та своїх земляків. Міліція Закарпаття була зраджена і тоді, коли на посаду начальника міліції Мукачева був призначений Дерновий, якому заздалегідь була визначена роль «козла відбувай л а». Саме проти Дернового порушена кримінальна справа за доведення до самогубства начальника Черкаської міліції Кочегарова! Саме Дерновий був знятий із посади начальника УБОЗУ Вінницького УМВС за провал роботи із розслідування вибухів у маршрутках! Саме його, за клопотанням Варцаби і губернатора Різака  міністр Білоконь призначає начальником міліції Мукачева, навіть не беручи до уваги, що з Дернового не зняті дисциплінарні стягнення службової невідповідності займаній посаді! Хіба це не зрада вищого міліцейського керівництва області й держави? Утім, зрада не має значення, за визначенням деяких начальників, коли вирішуються більш значні і приємніші справи. Особливо приватні. Кажуть, що стараннями Варцаби та Русина в санаторії Шаян Хустського району пан генерал Білоконь отримав шикарний подарунок — котедж вартістю мільйон доларів США. Я, народ, не питатиму, звідки такі гроші і чи це справді так, але знаю точно, що чесним шляхом такі гроші заробити просто неможливо. Як і неможливо сину Варцаби, студенту 3-го курсу юрфака УжНУ, їздити на заняття на «Шкоді супер Б» вартістю 40 тисяч доларів, а будинок Варцаби-старшого легко потягне на мільйон доларів, або, як кажуть „братки», — мільйон баксів.
Ось так, любі мої сержантики та старшини, підписуйте чергові звернення на підтримку своїх начальників, їх є за що захищати, чи не так?
З повагою - Петро КОРОБОВ.