Кiнець ментовщини?!

Останніми роками розчарування закарпатців усіма гілками влади негативно позначилось також і на відношенні громадян до правоохоронців. Прояви корупції, хабарництва, неналежного виконання своїх професійних обов’язків з боку окремих працівників міліції, звичайно, мали місце в підрозділах Закарпатського УМВС. Ці негативні явища редакція газети “Правозахист” постійно відслідковувала та й надалі буде це робити. Десятки публікацій наша газета присвятила перевертням у погонах, які дискредитують міліцію в цілому.
Але, як виявилося, злочинна корупційна діяльність у міліцейських рядах мала дуже глибокі корені і виходила далеко не від рядових міліціонерів та офіцерів середньої ланки. Хижа ментовська щука гнила від голови! Це зараз очевидний факт.

Варцаба та інші

Останні події показали явний і безперечний ухил начальника УМВС в Закарпатській області, генерала міліції пана В. Варцаби в сторону кримінальних елементів та безпрецедентного непомірного збагачення. Зв’язки Варцаби з кримінальною групою ”Чалого” є вже аксіомою, яка не потребує доказів. Взяти хоча б факт будівництва особняка генерала під керівництвом ватажка бандитського угруповання “Чалого” або маскування цих бандитів, не без допомоги генерала, під дублерів ФСК “Закарпаття” під час подій на стадіоні “Авангард”. Тривалий час “кришував” криміналітет  заступник начальника УМВС в Закарпатській області, полковник міліції Віктор Павлович Русин, відомий у своїх колах (саме у своїх, злочинних колах), як “Антибіотик”. Звичайно, що коли злочинний вірус вразив найвище керівництво УМВС, не могла не постраждати від нього також і середня ланка керівного складу. Проте перебіг “вірусного захворювання” на цьому ярусі управління був не таким рецидивуючим та некерованим.

Очищення

Так тривати довго не могло. Цей стан речей зовсім незадовольняв простих чесних офіцерів, сержантів та прапорщиків. Вони внутрішньо намагалися протистояти корумпованій системі управління в обласній міліції, проте запобігти їй не могли. Вони кожного дня спостерігали поряд із собою офіцерів із “системи”, споглядали їх безкарні протиправні дії та ріст їхнього матеріального статку. Але змушені були мовчати. Одні приходили в “Правозахист” та намагалися боротися, інші мовчки під різними приводами звільнялися з органів УМВС, намагаючись не бути заплямованими беззаконням. Деякі продовжували служити й змогли залишитися самими собою, деяких підім’яла під себе брудна хвиля безвідповідальності та жадоба наживи.
Але трапилося непередбачуване – на вулиці області хлинула хвиля помаранчевої революції. Разом із нею, по інший бік барикад, вийшов і криміналітет. Виникла нагальна необхідність вибору. З ким бути: з бандюками на догоду керівництву УМВС та голові ОДА чи чесно виконати Присягу й стати на бік народу. Ужгородські міліціонери вибрали друге. Вони консолідувалися на виконання своєї місії не за наказом керівників УМВС, а скоріше всупереч їхнім наказам і... увійшли в історію Закарпаття як працівники міліції, які чесно виконали свій обов’язок. Саме в ці декілька днів почала відшаровуватися вся гниль від тіла закарпатської міліції. Саме в ці дні стало зрозумілим, хто є ху! В цей період майже кожної години змінювався  вектор суспільної думки відносно працівників міліції в сторону позитиву. Міліція з народом! Міліція зуміла заслужити повагу своїх громадян. Ні рядовим міліціонерам, ні офіцерам вже не потрібно опускати очі при зустрічі із закарпатцями, вже ніхто не закине в бік міліціонерів, що вся міліція –  під суцільним “дахом”  різаківських очалених бандитів. Вони це зробили!
Кадри: це все!
Система правоохоронних органів Закарпаття, яка довела свою неспроможність в останні роки, потребувала негайних кадрових змін. Це розуміли в краї, це добре усвідомлювали в Києві. Першим попросили з посади прокурора області В.Я. Лемака, за ним – начальника УМВС в Закарпатській області генерала Варцабу. Заступник начальника УМВС В.П. Русин на час кадрових змін “захворів”. Але те, що “Антибіотик” прикрився лікарняним листком, не зможе врятувати його від звільнення від посади та кримінальної відповідальності. З огляду на останні події в області така надія в редакційного колективу “Правозахисту” є.
23.12.2004 року наказом МВС України на посаду начальника УМВС України в Закарпатській області призначений полковник міліції Іван Іванович Прошковський. Необхідно врахувати, що своє знайомство із Закарпаттям та громадськістю Іван Іванович  розпочав з проведення прес-конференції для засобів масової інформації області. У всякому випадку з брифінгом не зволікав. Скажу відверто, перше враження про пана полковника у мене та й більшості журналістів після спілкування  склалося приємне. Один із моїх колег після прес-конференції навіть вигукнув: “А що?! Нормальний мужик! У нас швидко приживеться”.
Інше питання, чи сам І.Прошковський захоче прижитися в нашому краї. До нового призначення він перебував на посаді першого заступника начальника – начальника штабу ГУМВС України в Київській області. Тобто, посаду обіймав солідну, а головне –  в м. Києві.  З його слів, 23 грудня під кінець робочого часу, йому оголосили наказ про нове призначення і він вмить виїхав у Ужгород. Його дружина до цих пір вважає, що пан полковник перебуває в Закарпатті у відрядженні. Враження про нового головного міліціонера області – позитивне. Однак, необхідно зауважити, що закарпатський спрут кумівства ламав уже волю і не таким нормальним мужикам”.

Перспективи

Звичайно, на зустрічі пред-ставники ЗМІ задали багато запитань начальнику Закарпатського УМВС. Серед них – щодо  перспектив розкриття резонансних злочинів,боротьби з корупцією в органах внутрішніх справ. Вразило те, що якихось обіцянок та різких заяв Іван Іванович не зробив. У багатьох питаннях він ще не встиг розібратися, але за пеленою неприхованої інтелігентності полковника відчувалося велике бажання вирішити всі нагальні проблеми, що протягом останнього часу накопичилися в структурі. Зокрема, новий начальник управління не планує тотальних кадрових змін, хоча і не заперечує потребу підсилення деяких ланок професійними офіцерами. І. Прошковський має наміри співпрацювати зі ЗМІ. На попередній роботі, окрім інших функцій, в його обов’язки також входила організація брифінгів для журналістів. Потрібно відмітити, що за декілька днів пан полковник добре ознайомився з публікаціями в засобах масової інформації, які стосувалися роботи органів правопорядку в краї, і, з його слів, був дуже здивований тим свавіллям, яке твориться в Закарпатті.
І.І. Прошковському місцеві органи влади житло не надали, тому проживає він у готелі. Каже, ще не заслужив. Сім’ю в Ужгород, поки не здобуде довіру закарпатців, перевозити намірів не має.

СБУ не ФБР

На брифінгу звучали пи-тання про непомірне зба-гачення деяких офіцерів вищих рангів управління. Зрозуміло, що таке збагачення неможливе без грубих порушень законодавства, які межують зі злочинною діяльністю. Іван Іванович навів приклад боротьби зі злочинами, які становлять загрозу внутрішній безпеці відомства та й держави в цілому, на прикладі досвіду ФБР.  Там один раз у п’ять років особовий склад проходить так звану атестацію. За відправну точку береться матеріально-фінансовий стан офіцерів. Якщо за цей час офіцер невиправдано збагатів, він повинен пояснити джерела своїх надходжень. Якщо не зможе – роблять відповідні висновки. У той же час офіцер, який втратив певні кошти у зв’язку з хворобою члена сім’ї, стихійним лихом, є багатодітним тощо, може розраховувати на суттєву матеріальну підтримку з боку держави. Такий механізм соціального захисту працівника правоохоронних органів створює підґрунтя чесного та добросовісного виконання поліціантами своїх службових обов’язків. Але нам до того далеко...
Менти, що відстали від потягу
Не можу обійти питання використання владою, в першу чергу виконавчою, працівників міліції в різних політичних баталіях та виборчому процесі. Хоч перед усіма турами останніх виборів колишній начальник УМВС пан Варцаба запевняв закарпатців, що правоохоронні органи не  втручатимуться в політичні процеси, а їх основною та єдиною задачею на виборах є охорона громадського порядку – реалії свідчать про зворотне.
Навіть перед третім туром виборів Президента України правоохоронці області були залучені до агітаційного процесу та організації мітингів-протестів громадян за Януковича. Щоб не бути голослівним, наведу конкретний факт залучення офіцерів міліції до виборчого процесу.
Працівники ДАІ Ужгородського РВ УМВС в Закарпатській області повідомили редакцію газети “Правозахист” про наступне. Начальника ДАІ, в даному випадку йдеться про Ужгородську районну автоінспекцію, зобов’язали з кожного інспектора зібрати по 5 відкріпних талонів, які мали бути використані для підтримки Януковича при голосуванні. Окрім того, кожен з інспекторів мав забезпечити своїх цивільних родичів для відправки їх у м. Київ для участі в мітингу на підтримку Януковича. Цим громадянам начальник Ужгородської  районної ДАІ особисто видавав по 400 гривень “командировочних”. Згодом перший автобус  з родичами даішників вирушив на Київ. Однак біля м. Стрий його з вигуками “Ганьба!!!” зустрів пікет помаранчевих і автобус повернувся назад. Залишається тільки сподіватися, що нове керівництво обласної міліції та прокуратури розберуться з цим заполітизованим начальником ДАІ та зроблять відповідні організаційні висновки. Краще пізніше, ніж ніколи!