Закарпатский Спрут - 4, или крах бандитской власти

Шановні читачі! Сьогодні ви маєте нагоду ознайомитися з іншими матеріалами журналістського розстеження „Закарпатського кримінального калейдоскопу” стосовно питань корупції в Закарпатських правоохоронних органах. Початок ми друкували в №№ 38, 39 (грудень 2004р), №1 ( січень 2005р.) газети „Правозхаист”.
Тема гостра і болюча. Майже в усіх нас виникає питання: як таке могло трапитися? Чому і як відбулося злиття державної влади, правоохоронних органів з кримінальними елементами, в наслідок чого і утворився кримінально - правоохоронний спрут під дахом влади, і не тільки Закарпатської. Відповіді про причини та обставини такого стану речей потрібно шукати і в Києві, в чисельних міністерствах та відомствах, які своєю бездіяльністю, або навмисною протиправною діяльністю, сприяли цьому. Саме в цьому весь цинізм ситуації, що склалася, адже вона протиріччить здоровому глузду, законам ієрархічної побудови держави та її розвитку.
Зрозуміло, що Закарпатський кримінально-правовий спрут виник не за один день і почався не з подій на стадіоні „Авангард”, а цьому сприяло багато інших кримінальних подій, соціально-економічних і політичних факторів. Ці аналітичні роздуми ми і пропонуємо вашій увазі, передруковуючи цю статаю.
Кумівський симбіоз
Кумівство в державних установах, а тим паче в правоохоронних органах - це страшна руйнівна сила, яка дорвавшись до влади на Закарпатті, врешті-решт під самий корінь знищила в народу колишню довіру до них. Наш випадок ще жахливіший, адже біля губернатора ОДА Івана Різака знаходилися не тільки замарані в криміналі „силовики”, а до того ж ще й два бандити. За логікою здорового глузду це неможливо, однак саме вони, „Чалий” та Чубірко піднялися до вершини владного Закарпатського олімпу. Це дозволило їм розставляти кадри, гальмувати, регулювати всі правові відносини в нашому краї, знешкоджувати неугодних.
Так і виникла ця парадоксальна ситуація, за якою на посаду начальника міліції прийшов В.Варцаба. Свого часу саме цей пан був вимушений піти з органів за зловживання своїм службовим становищем та скоєні злочини. Його прихід означав тільки одне: прихід на керівні посади людей його оточення, створення можливості ще більшої криміналізації очолюваної ним правоохоронної структури. Саме при ньому, по бандитській квоті і почалися розставлятися на керівні посади кадри „під себе” та бандитів.
Першим стрімко пересунувся кум Чубірко- пан В.Русин, який при В.Варцабі став його першим заступником. (Нині пан пан В.Русин, один із самих близьких до В.Варцаби людей нині на лікарняному і готується до пенсії. Прим. Автора.)
Не забарилися і інші кадрові переміщення. Майже відразу хижаком виплив із темряви і пан Шаранич, кум правої руки Чубірко - Сергій Машталер, колишній начальник управління по координації правоохоронних органів Закарпатської ОДА, член обкому СДПУ (о), права рука „Чалого” по Ужгородському регіону.
Потім виплигнув начальник служби ОБХСС Сливка. ДАІ УМВС в Закарпатській області очолив Буковчаник- обоє, і ви цьому не дивуйтесь, куми В.Варцаби.
Відділ внутрішньої безпеки УМВС в Закарпатській області очолив О.Роботинський, який є кумом „Чалого”. Першим заступником О.Роботинського стає О.Секереш. Обоє вони є ставлениками народного депутата України Гайдоша.
Усі вище названі особи, які зайняли ключові позиції в УМВС в Закаррпасткіцй області мали стійко розподілені ролі в ієрархічному бандитьско-ментовському спруті.
Самий близький до влади кум Чубірко, контролював райвідділи Закарпатської області. В його обов’язки входило „вибиття” коштів на рахунки СДПУ (о) та таких фондів, як „підтримки правопорядку”, „Відродження”, фонд „ФСК „Закарпаття”, „Фонд розвитку науки Закарпаття”. Саме він щосуботи в себе в кабінеті збирав начальників райвідділів і ставив завдання... по збиранню коштів, розправи з неугідними то що. Він же був начальником штабу по знищенню опозиції, як під час виборів в Мукачево так і нині. Разом з Шараничем відповідав за фальсифікацію та нейтралізацію, координував погроми на виборчих дільницях. Він організовував, так зване, прикриття по кримінальним справам, брав безпосередньо участь у фальсифікації результатів виборів. Завжди був правою рукою В.Варцаби.
Ліва рука В.Варцаби - О. Роботинський, кум „Чалого”, партнер Гайдоша по бізнесу і координатор усіх дій між міліцією та „Чалим”. Він Займався збиранням компрометуючих матеріалів на неугодних СДПУ (о), „Чалому” чесних міліціонерів. Саме він і його перший заступник О.Секереш, який є партнером депутата Гайдоша по бізнесу, в теперішній час намагаються втриматися на посадах. Саме з їхньої вини, чесні міліціонери, голими руками затримували озброєних злочинців, були дискредитовані провладними ЗМІ перед керівництвом держави та населенням. І саме служба внутрішньої безпеки в особах О.Роботинського та О.Секереша здійснювала збір компрометуючих матеріалів на учасників затримання бандитів на стадіоні „Авангард”. Захистили чесних працівників міліції саме опозиційні ЗМІ та закарпатці, які вийшли під стіни міліції на підтримку чесних та самовідданих працівників органів внутрішніх справ.
Начальник відділу внутрішньої безпеки пан О.Роботинський, відомий ще і тим, що свого часу скоїв дві ШТП в наслідок яких загинули люди. Обидві справи були сфальсифіковані на користь цього пана, а в подальшому закриті. Нині пан О.Роботинський у відпустці і з жахом прокидається вночі, бо боїться показів „Чалого” стосовно викрадення бюлетенів в м. Мукачево та, зрозуміло, що й подальшого арешту.
„Недоторкані” бандюки
Особливої уваги заслуговує підрозділ УБОЗ, який відігравав в останній рік роль „даху” для банди „Чалого”. Саме після призначення по квоті СДПУ (о) начальником цього підроздіу Шаранича - кума Машталера, з Київського ГУБОЗ МВС, за підложними документами були зняті з кримінального обліку „Чалий” та Чубірко. Також було знищено усі матеріали стосовно їх кримінального минулого. А самим працівникам УБОЗу було категорично заборонено втручатися в будь-які дії „Чалого” та Чубірко. Так вони і отримали стан бандитської „недоторканості”.
В подальшому, наказом В.Варцаби пан Шаранич за проханням губернатора І. Різака був призначений куратором стратегічної Мукачівської зони - м. Мукачево та Мукачівського району, де саме і базувалася банда „Чалого” в кількості 50 осіб. Саме через Шаранича, в цей час, „Чалий” отримує повну інформаційну комп’ютерну базу даних на усіх без винятку бізнесменів краю, руху їхніх коштів на рахунках, кредити то що та списки „тіньовиків”: контрабандистів, переправників нелегалів, торгівців підробленими спритними напоями, конвертувальні центри, валютників.
Із слів простих працівників УБОЗу, основним завданням Шаранича була боротьба не із злочинністю, а з опозицією в краї, комерційними структурами, які підтримують її та їхня компрометація, фальсифікація кримінальних справ відносно, як членів опозиції так і підприємців. Саме в ці місяці Шаранич і відзначився тим, що примушував кожного дня своїх підлеглих вимагати гроші від приватних фірм та підприємців на різні фонди, які фінансували злочинну діяльність високих посадових осіб, перекачувалися в структури СДПУ (о). Кожен день працівникам УБОЗ видавалися. пачки платіжних доручень та листів з проханням до підприємців перерахувати кошти на фонди „Правопорядок” , а також фонди СДПУ (о). -
Просто державний рекет
Зі слів працівників УБОЗу, тільки за 2004 рік ними, під тиском Шаранича, було перераховано шляхом вимагання у закарпатських підприємців, близько 10 млн. гривен, які в подальшому осіли на розрахункових рахунках обласної СДПУ(о), а в подальшому переведені на подібні рахунки в республіканську СДПУ (о). А з фонду „Правопорядок” кошти скеровувалися на будівництво дач міністра Внутрішніх Справ Білоконя в Шаянах та Синяку. Вартість будівництв, за попередніми оцінками, вимірюється в декілька мільйонів доларів США! До того ж, за ці ж так звані фондові гроші фінансувалися проваладні газети „Вісник” Світогляд”, „Евро-міст”, „Вісті тижня +”, „Соціал демократ”, „Молодь”, „Спорт Тайм”. Нині, в звязку з припиненням фінансування, майже усі вони вже не виходять.
В контексті сказаного, логічним є звернення до прокурора області з проханням перевірити усі вище зазначені фонди та рух коштів на них. А також з’ясувати, хто з підлеглих пана Шаранича з УБОЗу вимагав у підприємців гроші. Як нам відомо, деякі працівники УБОЗу готові надати свідчення. Особливо начальники відділів УБОЗу, порядні та принципові люди: підполковник Л.Подсоліна та підполковник А.Русий. Саме на керівників цих відділів і лягла ця невдячна ноша вибивання грошей на потреби фондів, партій будівництво вілл, фінансування брехливих провладних газет.
Тому і не є дивним, що працівники УБОЗу, яких затерирозував Шаранич, втратили терпець і одного дня одностайно висловили йому недовіру. Однак спрут він на те і спрут - той до останнього хапається за соломинку. Нині, як це не дивно, пан Шаранич при наявності числених фактів, які свідчать про його зловживання і надалі займає посаду начальника УБОЗ УМВС в Закарпатській області. А від імені начальника УМВС Порошковського, який є справжнім професіоналом і порядною людиною, став вимагати хабарі від працівників Чопської митниці, ніби для поїздки Порошковського 8-го січня 2005 року у м. Київ для вручення подарунку першому заступнику міністра Внутрішніх справ України, генерал- лейтенанту Жуку, який в цей день святкував своє день народження. Нині ним вимагаються гроші з своїх підлеглих працівників УБОЗ, ніби, для ремонту резиденції начальника УМВС в урочищі Бабаево Перечинського району. Чим це не дискредитація нового начальника УМВС?!
Кримінальний „Хрестоносець”
Особливо вдалим зорепадом відзнак, медалей та значків для Шаранича став травень 2004 року, коли відбувалися вибори в м. Мукачево. Саме в цей час він був в Мукачево особистим посланцем губернатора та куратором усіх дій. Усі його „подвиги” описувати не будемо, це справа слідчої групи, яка вже в найближчі тижні почне свою роботу. Я опишу тільки деякі „гучні” заслуги пана Шаранича під час цих виборів.
Перший подвиг наш кримінальний „геракл” зробив, коли зняв охорону адмінбудинку мерії м. Мукачево, за кілька годин до викрадення бюлетнів.Це був спецпідрозділ „Сокіл”, який саме і охороняв кімнату з бюлетенями в день приїзду комісії Верховної Ради на чолі з народним депутатом п. Зінченко. В подальшому він же і заборонив працівникам „Сокола” давати покази про те, що вони дійсно опікувалися охороною бюлетенів.
А далі був Переста, це початок другого „подвигу”. Саме після того, як п. Переста під час виборів у Мукачево, нехтуючи законами, зачитав неправомірне рішення про перемогу п. Нусера, у мерію, для ознайомлення з результатами офіційного голосування із готелю „Зірка” прибуло 10 народних депутатів від блоку „Наша Україна”, на чолі із знаним політиком нашої держави На перешкоді їм став Шаранич. Це саме він, разом із заступником начальника УМВС Цанько, керував побиттям Романа Безсмертного та інших народних депутатів. При особистій участі Шаранича відбулося „викручування рук” Роману Безсмертному, проводився його незаконний обшук, в результаті якого у Шаранича опинилось посвідчення народного депутата України на ім’я Романа Безсмертного. Саме цим „подвигом” Шаранич ще довго вихвалявся в оточенні як бандюків „Чалого”, так і своїх підлеглих. Зухвало наголошував, що воно, це посвідчення, поповнить його „бойову” колекцію.
Після цих подій, за участю Шаранича, народного депутата Романа Безсмертного було скинуто вниз по сходах, внаслідок чого народний депутат пошкодив собі ногу. Заявні матеріали Романа Безсмертного перевіряла Закарпатська обласна прокуратура та УМВС, які, що і не дивно, покрили дії Шаранича, назвавши їх законними. Коментарі зайві.
Наступним був злочин проти народу України та мав своє фактичне скирування на дискредитацію активістів громадської організації „Пора”. Він був скоєний Шараничем та його мукачівськими підлеглими керівниками: Дерновим, Корнеєевим та Бангровичем 29 травня 2004 року в м. Мукачево. Події почали розгортатися на другий день після виборів. По вказівці І.Різака та В.Варцаби, Шаранич приїхав у Мукачево, привізши з собою, в приміщення Мукачівського ВБОЗу вибухові пристрої. За участю начальника Мукачівського Міського відділу Дернового, його заступника Корнеєва та начальника ВБОЗу Бангровича було розроблено спецоперацію, в результаті якої біля кафе „Інет”, що розташований на площі Миру, було затримано відомого київського журналіста, активіста „Пори” Костянтина Сидоренко. Потім його звинуватили в тому, що ніби в нього було знайдено пакет з вибуховими пристроями. Це відбувалося саме в той момент, коли сам журналіст направлявся у відділ міліції зі своєю відеокамерою. Продовжуючи свавілля пан Шаранич особисто домовився із суддею Мукачівського міського суду І.Феєром стосовно накладення адміністративного арешту на журналіста терміном на 5 діб, за ст. 185 адміністративного кодексу.
Пізніше проти журналіста було сфабриковано кримінальну справу за незаконне носіння вибухового пристрою. А вже в камері, Шаранич скоїв ще один „подвиг”.Там він став примушувати журналіста признатися в тому, що саме цей журналіст, за дорученням „Нашої України”, хотів здійснити теракт у м. Мукачево. Знову коментувати не будемо!
Ми, журналісти, колеги по перу, на плечі яких, в цей важкий час випала невдячна, але почесна ноша висвітлення правди, звертаємося з цього приводу до прокуратури Закарпатської області з проханням повернутися до „мукачівської” справи та захистити чесне ім’я нашого колеги, а діям Шаранича, Бангровича, Корнєєва, Дернового дати належну правову оцінку.
Ще однією із особливих заслуг Шаранича є керування спецоперацією за дорученням В.Варцаби та І Різака після оголошення незаконного указу Президента України Л.Кучми про введення прямого президентського правління. Виконуючі злочинні накази Шаранич та спецпідрозділ „Сокіл” захоплюють приміщення міської мерії в Мукачеві. Сам Шаранич, шукаючи чергових „подвигів”, за грудки виставляє із приміщення мерії одного із самих відомих і поважних людей Закарпаття, депутата Верховної ради Івана. Іванчо, чим він, згодом, „смакуючи” також вихвалявся у своєму оточенні. Підлі дії не залишился не поміченими та не віддяченими. За свої мукачівські подвиги із рук В.Варцаби він отримав, „Хрест Слави”. Додати нічого.
Обласна прокуратура на чолі із В.Лемаком не порушила кримінальної справи проти Шаранича за перешкоджання діяльності народного депутата України І.Іванчо. Це також зрозуміло. Адже для цього Іван Різак і витягував В.Лемака на посаду обласного прокурора.
Тому просимо обласну прокуратуру також дати правову оцінку і цим діям Шаранича.
Останнім подвигом Шаранича була безпосередня фальсифікація ним кримінальної справи проти активіста „Пори” Мирослава Щадея, шляхом проведення у 3-х кімнатній квартирі, яку він знімав і разом мешкав із 10 іншими студентами, обшуку з метою його подальшої дискредитації. Згодом, по вказівці Шаранича, відносно М.Щадея велася оперативна розробка з використанням зовнішнього спостереження із застосуванням технічних засобів, зокрема і „Ольги” - тобто підглядання із свердленням стелі сусіда, то що.
Ще раз просимо обласну прокуратуру дати правову оцінку і цим діям Шаранича.
Боротьба за корито
Справжньою трагедією стало для Шаранича усунення його на тиждень від виконання своїх функціональних обов’язків, коли він не поділив із Чубарко і „Чалим” прибутки від контрабанди цигарок приватного підприємця Івана Румина. Саме за це його на тиждень відлучили від „корита”. Але подальші події стали розгортатися не за контрабандним цигарковим сценаріем.
Як усім відомо, в УБОЗі в останні дні листопада 2004 року стався бунт, що привело до подій на „Авангарді”. В 23.30, 26 листопада 2004 року переляканий Шаранич, мінуючи В. Варцабу, був завезений Машталером у внутрішній двір Закарпатської ОДА, для зустрічі в камінному залі з губернатором І.Різаком. На зустрічі, на якій були також присутні окрім І. Різака, Чубірка, „Чалий” та Машталер, наш „геракл” Шаранич поклявся урегулювати конфлікт в УБОЗі, сприяти припиненню кримінальних справ проти „братків” по партії та звільнення неугодних бунтарів з УБОЗу. Саме за це І.Різак пообіцяв йому, в разі виправлення ситуації, посаду начальника УМВС в Закарпасткій області, замість В.Варцаби, який зі страху втратив контроль над своїм підрозділом.
Подальші події не забарилися. Кримінальний спрут запрацював на усю свою потужність. Цієї ночі, близько о 2-х годин, в чергову частину УМВС в Закарпатській області надійшла телеграма за підписом першого заступника міністра пана Мініна, якому після дзвінка І.Різака, В.Медведчуком була дана вказівка поновити Шаранича на посаді.
Кажуть, що ранком В.Варцаба був дуже здивований та стурбований. Того дня він остаточно, нарешті, зрозумів, що це для нього кінець, бо йому знайшли нового „гробаря”. Подейкують, що вже тоді генерал потихеньку почав готуватися до пенсії, тобто почесної втечі.
Після цієї ночі Шаранич так завзято почав вслуговуватися перед І.Різаком, що це помітили його колеги. Так, декілька разів після оперативних нарад, на яких складався план дій по обшуках, допитах, він відразу ж біг до дому І.Різака, при цьому навіть не підозрюючи, що за ним стежать опери з УБОЗу і не тільки вони...
Бачачи зраду свого начальника, підлеглі почали скривати від нього матеріали та свої плани й наміри. Незважаючи на ці злочини проти народу України, Шаранич знайшов собі „кришу” в особі колишнього голови Закарпатського обласного суду А. Стрижака, якого нещодавно переведено в Конституційний суд України та з яким Шаранича декілька разів бачили в ресторані „Венеція”. Кажуть, що пан суддя обіцяв сприяти в залишенні Шаранича на такій бажаній для нього посаді.
В чому любов цього судді до Шаранича? А в тому, що Шаранич є куратором контрабандних переміщень викрадених автомобілів через державні кордони України на КПП „Тиса”, „Ужгород”, „Д’яково”, та те, що він є сином судді, А Стрижака колишнього керівника Закарпатського обласного суду, який до того ж ще є і власником розважального казіно.
Не можна обійти стороною та не помітити визначну діяльність начальника Чопського ВБОЗ пана Руснак, в функціональні обов’язки якого і по цей день входить збір данини на КПП „Тиса” (він є власником Тойота Камрі”, державний номер АА 0044АЩ, вартість автомобіля оцінюється в 40 000 доларів США. Машина постійно паркується на КПП „Тиса”). Так ось, подейкують що за добу наш „шановний” збирач данини пан Руснак збирає для Шаранича , тобто для Різака, а раніше і для Варцаби близько 20 000 доларів США.
Тячево та Берегово особливі райони в бандитсько -менттовскій схемі як для Різака, так і Шаранича з усією ментовсько-бандитською гопкомпанією. По-перше: там в них два депутати обласної ради від міліції - в Тячево королює пан Шелевер, а в Берегево мають впливового керівника Н Яцканича.
На останніх виборах Президента України ми побачили, як самому великому районі України була відведена такаж сама велика роль, на скільки значимою була увага до цього регіону. Куратором тут особисто призначено шовгора Медведука Чубарко, а координатором усіх дій на місці - пана Шелевера. Бригаду бойовиків, яка б мала допомагати Шелеверу, очолив один із близьких родичів самого Шелевера. За фінансування відповідав, такий собі пакистанець, Салім - головний переправник „чорних” за закордон. „Лежав” він під Чалим та Чубарко. Має автомобільний салон „Селім” при вїзді в Тячево. Так от, саме цей „Селім” і фінансував бойовиків через Віллі, сина Шелевера. Саме за участю сина Шелевера Віллі і було побито народних депутатів Хмару та Воробця. А коли останні викликали оперативну групу, то Шелевер зробив все можливе, щоб вона не виїхала, а бандити без перешкод втекли. Ці ж особи здійснювали перешкоди народним депутатам при їх переміщенні по району, затримувалися через пости ДАІ, проколювалися колеса їхнім автомобілям. Шелевер, після побиття народних депутатів, особисто забезпечив безперешкодний відхід бандюків.
Саме цікаве в цій історії те, що народний депутат Воробець, дивлячись матерали відеозйомки по телевізору, які стосувалися подій на стадіоні „Авангард”, впізнав бандюків, які його били. Однак затримати їх не встигли - Шелевер дав їм можливість втекти до Росії.
В Берегово і Берегівський район Яцканич призначений посаду за квотою Гайдоша, як і самий молодий прокурор району в Україні - прокурор Берегівського району п. Білова. Вони „обслуговували” бізнес Гайдоша , його незаконні рубки лісу, адже тут Гайдош має майже 30 пилорам, які щоденно потребують сировини. В їхні обов’язки входив також збір данини, забезпечення контрабандних переміщень, переправки нелегалів в Угорщину через кордон, контрабанда автівок з Угорщини в Україну, сбір данини з „соляровозів”, яких пропускали через пункти спрощених переходів, що знаходяться на території району. Прибутки тут контролював та регулював п. Яцканич, який раз на місяць привозив Варцабі від 40 до 50 000 доларів США. Біловар прикривав приватну незаконну діяльність підприємств, незаконний експорт лісу, захоплення Гайдошем в с. Косино санаторію з термальними водами.
Ми просимо прокуратуру області дати оцінку діяльності всіх осіб, зазначених в наведеному матеріалі. Перевірити самим та через інші контролюючі органи сумнівні фонди, в тому числі господарські міліцейські фонди, на які міліції перераховували гроші, витрати цих фондів.
Порушити кримінальні справи по усім працівникам міліції які примушували підприємців перераховувати гроші на зазначені фонди, в тому числі СДПУ (о).
Перевірити усю господарську діяльність самого УМВС, стосовно фінансування будівництва вілли для міністра в Шаяні та Синяку. Адже ці кошти мали піти на забезпечення простих міліціонерів та вирішення їхніх проблем.
Коли вже матеріали були готові до розміщення в мережі Інтернет нам стало відомо, що колишні керівники В.Варцаба та Буковчаник, у зав’язку із виходом на пенсію, отримали компенсації по 80 000 гривень кожен. Вони вдвох забрали кошти, які мали б отримати усі районні підрозділи потягом одного місяця. Обоє вже нині купили собі по „Ниві -Шеврале”.
Заяви на звільненя на пенсії написали також Цанько, Ватрала - заступник начальника УВД та ще декілька полковників. Усі вони поспішають бо бояться, що проти них будуть порушені кримінальні справи, а самі вони будуть звільнені за дискредитацію честі офіцера міліції. Саме тому вони і поспішають отримати свої компенсації.
Практично, ще до цього часу переважна більшість пенсіонерів, які звільнилися з органів внутрішніх справ на пенсію, по нині не можуть отримати компенсації та передбачених законодавством виплат. Їм , свого часу, В.Варцаба закидав, що в МВС не має на це грошей. За нашими даними фінансування міліції становить тільки 29% від потреб.
Але ж, для підлотників гроші є. А це - майже річний бюджет усіх міськвідділів. Нове керівництво вже зіткнулося з проблемою, бо немає чим платити міліціонерам зарплату. Наше видання не проти того, щоб люди, які звільнялися на пенсію, отримували передбачені законодавством кошти. Ми проти того, щоб саме ті, хто знищував міліцію, а тепер, як пацюки розбігаються, першими отримували пільги та компенсації. Усі вони мають бути покарані і відповісти перед народом за свої діяння.
Практично, „щури в погонах” багатіють в народі. Вони хочуть вкрасти в рядових міліціонерів та сержантів кусок хліба, в тому числі - і в їх дітей.
Ми звертаємося до нового керівництва - начальника УМВС, як до нормальної та чесної людини. Ваше оточення просто підставляє Вас, шановний Іване Івановичу! Воно намагається дискредитувати та усунути вас із посади. Дайте належну оцінку викладеному. На це у Вас достатньо повноважень. А вся інформація та докази - поруч із Вами.
З цього приводу, а особливо виділення коштів тим хто розбазарював МВС має дати оцінку і прокуратура області.
Про перебіг подій в наших подальших випусках.