Закарпатский Спрут-5, или Крах бандитской власти

Усі попередні матеріали, в яких було висвітлено корупцію місцевої влади, в контексті нової отриманої нами інформації просто бліднуть. На превеликий жаль, ми не встигаємо обробляти інформацію, яка надходить на наш сайт про розміри корупції в Закарпатті в органах виконавчої влади, правоохоронних органах. Нині ми вже знаємо багато чого цікавого і несподіваного про смерть ректора Сливки і брудні сліди деяких правоохоронних структур, які, виконуючи замовлення „зверху”, методично робили свою брудну справу. Пролилося світло і на історію з викраденням картин Ерделі...
На нашу радість, майже все, про що ми писали, має не тільки свій логічний розвиток, а й, що найбільш приємне - таке ж логічне завершення... Отже наша праця не була марною. Ми перемагаємо, а наше суспільство, хоч потрохи, стає чистішим. Почнемо з приємного.
«Баксові» жахи
Як уже повідомляли закарпатські ЗМІ, на міліцейському Олімпі відбулися кардинальні зміни. Не чекаючи буднів і, мабуть, прощаючись з гріхами, напередодні святого вечора, 5 січня, пани Варцаба та Баксовчаник написали рапорти на пенсію. На такий крок їх наштовхнули бурхливі події минулого року та чіткі тенденції нових кримінальних справ, які нині розслідує Львівська прокуратура стосовно «Чалого» та деяких інших, зокрема правоохоронних, фігурантів.
Як наголосив у вузькому колі пан В.Варцаба, викладачем він все одно буде, хоч там у камері. Сперечатися не будемо, досвід він має великий, дійсно, є що передати «браткам» по боротьбі... за долар. У пана Бакса наміри далеко не наукові. Він не Варцаба, в нього, як кажуть, справжня шакаляча хватка. За свій “зелений” він б’ється до останнього, однак про це та інше трохи нижче.
За час, що минув, надійшла нова інформація, яка стосується вже діяльності його „доярів” в окремих районах області, а саме тих, які межують з кордонами. Ця інформація стосується щоденних збирань данини з митних постів „Дзвінкове”, „Лужанка”, „Вілок”, „Чоп” тощо з осіб з числа громадян України, для яких єдиним засобом існування є солярка, яку вони перевозять у розшитих баках. Такса з водіїв стандартна - 1000 форинтів, тобто 4 долари за один прохід. За добу в ближній закордон проїжджає від 5 до 7 тисяч «соляровозів», от і рахуйте, що в день Бакс має прибуток майже в 25 000 доларів США. Це стосується своїх. Про „доїння” чужих, тобто іноземців, окрема мова.
У своїх поборах іноземців пан Бакс став настільки відомим, що у порівнянні з ним гасне навіть минула слава великого грабіжника морських шляхів, пірата пана Моргана. Так от, захищаючи своїх громадян від рейдів українських шляхових піратів пана Бакса, радіо Угорщини майже кожного дня передає детальну інформацію, дослівно, про місце розташування «псів» Бакса. З цією метою кмітливі підприємці навіть налагодили випуск карт доріг кримінального Закарпаття, з позначками, де частіше за все в засідках ховаються, як вони пишуть, баксові «псяки». Там йдеться про те, як їх обминути, як з ними поводитись тощо.
А ненажерливих «псів» у пана Бакса, яких він дресирує майже щодня, не багато не мало, а ціла відбірна рота - 100 чоловік (майже супер-вольєр. - Прим. Автора.). На добу в наряд заступає 50 чоловік. Кожен щодоби має принести в щелепах по 100 баксів. 5 000 доларів США для пана Бакса теж непогана „копійчина”. І саме тому, вже після того як він написав рапорт на пенсію, знаходячись у відпустці, він прийшов на нараду і продовжив чергове „доїння” своїх „доярів”. І це, до речі, йому вдалося досить непогано. Бакси поскидали йому, як має бути. Нічого не скажеш - відчувається тверда рука дресирувальника. До речі, пане дресирувальник, подавши рапорт на пенсію, ви б мали потроху віддати те, що за вами ще рахується. А це державне майно - службові машини вартістю майже в 130 000 доларів США. А саме: “Тойота - Лендкрузер” - 70 000 доларів США; “Тойота - Камрі” - 45 000 доларів США та “Шкода-Октавіа” - 20 000 доларів США, яку облюбувала ваша дружина. Будь ласка, вивезіть їх зі свого маєтку і передайте тим, кому воно більш потрібне, адже нинішнім пенсійним законодавством навіть за корупційні заслуги перед власним керівництвом та нашим “гарантом” такі пільги не передбачені.
Тепер перейдемо до його київського шефа, для якого він пожалкував грошей під час відпочинку останнього в Шаяні.
Доскакалася… коняка
Усім водіям чудово відомо про Всеукраїнський фонд „Автомобіліст”. Нині він став ще відомішим, адже на нього накинула оком Генеральна прокуратура України. Причина такої „уваги” та „поваги” - діяльність самого фонду та існування при ньому чисельних страхових компаній, зрозуміло, розташованих у приміщеннях обласних ДАІ та інших структурних підрозділах МВС. У цих компаніях керівники підрозділів ДАІ через своїх підлеглих займалися, як кажуть люди, просто рекетом, адже примушували громадян України сплачувати так звані „благодійні внески”, добровільно-примусово страхуватися саме в тих страхових фірмах, за якими стоїть усе той же ментовський капітал.
Як стверджують джерела, пан Білоконь з цього приводу також має проблеми, адже проходить по одній з порушених з цього приводу кримінальних справ. Недалеко від нього поскакав і пан Бакс, бо і він мав неабияку слабість до цього фонду, а особливо до страхових компаній, до діяльності яких ми ще повернемося.
Хто підставляє начальника УМВС?
Нещодавно, 4 січня, відбулася виїзна колегія УМВС в Закарпатській області, яка проводилася на базі Мукачівського РВ УМВС, керівником якого є пан Яременко. Так, це саме той пан Яременко, якому нещодавно Мукачівська районна Рада висловила недовіру. Так от, новий начальник УМВС пан Прошковський у своїй яскравій промові декілька раз наголосив, що іншим працівникам УМВС треба брати приклад з керівника цього підрозділу. Що ж, доведеться нам, журналістам, підняти для нового начальника УМВС завісу таємничості, якщо підлеглі йому підрозділи, зокрема внутрішня безпека, не бажають його інформувати про реальний стан справ. А це, до речі, причетність до покриття рекету бандюка „Чалого”, який до того, за волею губернатора Івана Різака, став куратором Мукачівського райвідділу з питань „боротьби” з бандитизмом. Тому і не дивно, що згодом деякі його працівники самі перетворилися на справжніх бандюків. Як кажуть: „З ким поведешся, від того й наберешся”. Але ближче до кримінально-бандитських справ.
Усі в Мукачівському районі знають, що пан Яременко тривалий час проводив ремонт будови райвідділу та внутрішніх приміщень. За ці роботи (сам ремонт, столярка, сантехніка тощо. - Прим. Автора.) наш вельмишановний „стахановець” від міліції (чи то „білоконівець”?) нині боргує майже 3 мільйони гривень різним комерційним структурам та приватним підприємцям. Зрозуміло, що розраховуватися не збирається. Чому - і так зрозуміло. Свого часу він так „захопився” будівництвом, що навіть деяких своїх працівників... залучав до цього процесу, особливо тих, на подвір’ях яких бачив цеглу. Після „спілкування” з ним підлеглі частину цегли відвозили у райвідділ... на благо рідних стін.
Окрім того, пан Яременко має і багато... кримінальних відзнак.
Це сталося у все тому ж Мукачівському районі. Під час другого туру виборів бандюк „Чалий” побив міжнародного спостерігача з Грузії, який зафіксував чимало порушень, а саме факти фальсифікацій. Пан Яременко цей факт, не дивлячись на письмову заяву потерпілого, просто приховав, а справу зам’яв.
Ще один, але вже не виборчий епізод. 25 травня 2004 року банда „Чалого” скоїла бандитський напад на громадянина Росії Івана Денсіа. Не обійшлося і без стрілянини. Наслідок операції - „бойовий” трофей - „Ніссан-Патруль”. Брав участь у цій операції і його помічник „Плеша”. Замітав сліди не хто інший, як наш пан Яременко. Отримавши з цього приводу вказівку „Чалого”, цей „герой” „білоконівського” руху на Україні зареєстрував цю справу не як бандитський напад, а як просте викрадення... невідомими особами, тобто особисто покрив розбій.
Від „Гімну України”... до лісу
Але це далеко не всі відзнаки пана Яременка. Як подейкують працівники Мукачівської міліції, більш за все він полюбляв працювати з особовим складом і має вже декілька педагогічних „ноу хау”. Мабуть, як і В.Варцаба, мріє з роками перейти на „викладацьку” роботу. Суть його „педагогіки”, яку він „любить” до нестями, зводилася до того, що він не міняв після служби людей до тих пір... поки вони не вивчать на пам’ять і не здадуть йому „Заповіт”, „Гімн України” та деякі інші вірші Т.Г Шевченка, особливо ті, де йдеться про любов до рідної неньки України. Ваші корені, пане Яременко, випадково не на Донеччині?! Шкода, що ви не служите на Львівщині, вам би там швидко за шляхетними традиціями поставили „кола” і пояснили, що таке патріотичне виховання, а що - висміювання національних символів. Хто зна, може ще й пояснять...
Так от, досконало вивчивши зі своїми підлеглими „Гімн України” та „Заповіт”, пан Яременко, просякнутий духом патріотизму... власної кишені, зайнявся лісом, зрозуміло, нашим, закарпатським. Суть справи полягає в тому, що майже щодня працівниками державних лісгоспів затримувалися машини з вкраденим лісом, який потім передавався підрозділу ДАІ і розміщувався на штрафмайданчиках, а потім... несподівано зникав. Подейкують, що в Мукачівському районі, а саме в райвідділі, завелася така собі „Барабашка”, яка тягне все підряд, починаючи від коштів і завершуючи матеріальними цінностями. Тільки протягом минулого року борці з мукачівськими „барабашками” зафіксували майже 100 випадків „таємничого зникнення” автівок з лісом. Не район, а якась чорна діра! Найцікавіше те, що про стан машин із затриманим лісом пан Яременко щовівторка доповідав рапортом своєму керівництву. Мабуть, щоб не забували його... під час підрахунків.
У зв’язку з приходом нового керівника обласної прокуратури є надія, що він дасть вказівку провести звірку з лісовими господарствами на предмет того, скільки вони передали машин лісу та яка їхня подальша доля. До речі, тільки один пост „Нижні Ворота” передав понад 20 машин лісу, які потім „кудись” зникли, як, до речі, і самі матеріали, які в Мукачівській міськрайонній прокуратурі просто „поховали”.
І наостанок, про внутрішню безпеку УМВС та пана Яременка. Як нам стало відомо, саме вона задокументувала факт збирання бухгалтером пана Яременка за його вказівкою у його підлеглих грошей (по 20-30 гривень)... на внутрішні потреби. При цьому у самої бухгалтерки було знайдено залишок у касі на декілька тисяч гривень. Так що вірним шляхом ідеш, пане „білоконівець”. Так тримати! Саме тому зовсім не дивує інформація про те, що пан Яременко будує великий будинок... у Київській області, вартість якого майже 300 000 доларів США.
А тепер знову про Білоконя. Саме він мав приїхати в Мукачівський райвідділ та офіційно його відкрити. Саме цим і пояснюється та обставина, що підрозділу внутрішньої безпеки УМВС в Закарпатській області було заборонено порушувати будь-які справи стосовно пана Яременка. Коментарі зайві. Але до цього питання ми ще повернемося.
З урахуванням вищевикладеного звертаємося до нового начальника прокуратури Закарпатської області пана Гошовського з проханням провести комплексну ревізію матеріальних цінностей, кошторису, руху коштів на фонді „Правопорядок”. Саме там ви знайдете те золоте дно, про яке мріяв Морган, і взагалі багато чого для себе цікавого...
А нового начальника УМВС в Закарпатській області пана Прошковського ми просимо підтримати рішення Мукачівської районної ради стосовно висловленої недовіри пану Яременку та призначити службову перевірку за усіма наведеними фактами.
Ментам закон не писаний
Від далекого Мукачева повернемося до Ужгорода і до теми минулих публікацій стосовно зловживань навколо супермаркету „Вопак”. Усі перипетії навколо “Вопака”, як виявляється, тільки підтверджують наш підзаголовок, адже погані „менти” не тільки захопили шкільну територію (святая святих, на яку в радянські часи навіть не піднімалася комуністична рука), а й нахабно зазіхнули на міську територію, побудувавши всупереч будівельним нормам новий “Вопак” впритул до тротуару, забравши в ужгородців зелену зону. Цілком логічно постає питання: хто дав дозвіл?
Подейкують, що окрім мента В.Русина до вопаківської гоп-компанії входить колишній мент Піпаш та не менш відомий не мент Яворський. Тож нема чому дивуватись. У цьому контексті виникає цілком логічне запитання до нашої прокуратури та інших силових відомств стосовно прикриття цих кримінальних оборудок. Може вже час порушувати корупційні справи проти працівників прокуратури, УСБУ, відповідальних за ці напрямки, адже мають бути притягнутими до відповіді не тільки горе-менти, але й ті, хто до цього часу не відкрив кримінальні справи за зловживання державними службовцями своїм службовим положенням.
Ті ж злі язики стверджують, що не за ті ж гарні очі, а за конкретні солідні хабарі було закрито очі на чисельні порушення при будівництві „Вопака”.
До речі, за цей напрямок в обласній прокуратурі відповідає пан Мирослав Гецко, родина якого (батьки, сестра) чомусь мешкає в с Минай в небідних будинках, та й квартирка непогана біля Національного банку, що на площі Пушкіна. Та ще в них є декілька не менш привабливих об’єктів... До речі, зловживання в обласному управлінні СБУ - це парафія прокуратури, а звідси і зловживання і на митницях, у міліції, комунальному господарстві, але чомусь по цій лінії все тихо, про нагляд з боку прокуратури і не чути. Особа Гецка вже давно привертає увагу громадськості у зв’язку з багатьма резонансними кримінальними справами, які були прикриті або з його особистої подачі, або кимось іншим за його сприяння. Кажуть, що ця послуга непогано оплачується окремими адвокатами. Так чи буде він притягнутий сам чи притягне винних? А в питанні “Вопака” це, зокрема, міська та обласна архітектури, фонд комунального майна, міськрада, санепідстанція та ще цілий ряд державних контролюючих структур, які повинні були зупинити це в зародку, а не тепер, коли до підписання акту запуску об’єкта залишилося декілька тижнів.
Як бачимо, в Закарпатті весь середній бізнес тримають колишні та нинішні менти та колишні та нинішні митники. До речі, як і інші колеги з Ужгородського оптового супермаркету „Амбар” (належить митникам), але про це в наступних номерах.
“И тут Остапа понесло...”
Подейкують, що в Ужгород днями прибула чисельна делегація, до речі, вже не бандюків, бо ксиви були в них не журналістів та інтерполівців із різних там „...мостів”, а високих посадовців з МВС та інших силових структур, які чомусь виявили неабиякий інтерес до нинішнього губернатора Івана Різака. Як повідомляють все ті ж заздрісники, все це пов’язано з коштами, виділеними на передвиборчу агітацію та їх нецільове використання під час самих виборів. А деякі взагалі стверджують, що їх наш Іванко просто с****..., а це майже 3 мільйони євро. Більше того, кажуть, що в нього змінили особисту охорону. Тепер він не тільки не виїзний за межі України в бік ЄС, але й навіть за межі Ужгорода... без пильного ока охорони. Бо побоюються, що втече і нікому буде повертати грошики.
Як повідомляє одне з провладних джерел, наш губернатор регулярно отримує погрози. За такі суми, відверто кажучи, і не таке буває... і скоріше за все так і буде. Не допоможе навіть і втеча за кордон, не кажучи вже за “дах” шефа. Його шеф вже сам шукає притулку де завгодно, аби скоріше зробити „ласти” з неньки України хоча б у бік Кіпру. Отже вибиратися з багнюки доведеться, пане Іванку, самостійно.
Як свідчить досвід, на всім відомого Сомосу знайшлись справжні патріоти, які не пошкодували грошей, транспорт тощо, щоб замочити його з гранатомета...
До речі про пташенят
Як стверджують ті ж злі язики, він уже, тобто пан Медведчук, нещодавно примудрився всучити усім відомий об’єкт у заповідній зоні неподалік села Жденево Воловецького району, за непогану суму не менш відомому нардепу Порошенку. Що ж, якщо це так, то ми дійсно щиро раді за пана Порошенка, адже об’єкт вартий того. Сама муза пана Медведчука пані Оксана тільки якусь нікчемну для споживача плитку змінювала в кімнатах 6 разів, а один квадратний метр, як кажуть, коштував 400 доларів США. Про інше і не говоримо. У багатих, як кажуть, свої примхи.
За попередньою інформацію, кількість яхт, яких було контрабандно та за підставними документами ввезено в Закарпаття через ОКПП „Ужгород”, далеко не чотири, а як свідчить особа, наближена до довіреної особи пана Нестора Шуфрича, їх було шість. Частина з них у розібраному вигляді. Більш детально про це в наступних номерах.
Пригоди Шарікових тривають
За час, що минув, відбулися суттєві зміни і в житті всім відомого найрозумнішого та найкмітливішого адвоката пана Ю.Анісімова. У зв’язку з тим, що у справу „Чалого” увійшов відомий львівський адвокат та з тим, що пан Ю. Анісімов нині зайнятий більш важливими справами, ніж захист заарештованого - перерахунки пенсій, відшкодування моральної шкоди „Титану” та іншим, його сильно не завантажують. Тримають як за фахівця з державних установ. І дійсно. Він краще за львів’янина знає, де знаходиться канцелярія суду, прокуратури тощо. Адвокат-кур’єр - це також непогано, тим паче при крутому львівському адвокатові. Тож фірма „Алібі” отримала друге дихання. І це, не дивлячись навіть на ті проблеми, які насунулися на нього. Один з досить ласих шматочків - активів адвоката пана Анісімова вартістю у 15 000 доларів США ділиться між декількома скривдженими ним, але дуже солідними клієнтами. Чи зуміє він довести свою правоту, ми сумніваємось, це вже не в його компетенції. Більше того, навіть не в компетенції його кредиторів, це вже можна назвати фактом. Він того об’єкта незабаром збудеться, бо став заручником великої гри, в якій він не просто пішак, а те, що одягають на нього, тобто він вже використаний і великої цінності не має.
Далі буде.
Від редакції. За законами розвитку суспільства, щоб стати державою, від часу проголошення незалежності на тій чи іншій території потрібно від 10 до 15 років. Це аксіома. За період, що минув, Україна, на превеликий жаль, так і не стала державою, маючи усі атрибути державності, гроші, армію тощо. Корупція, наче та іржа, доїдає все те, що залишилося у спадок від СРСР. Нині ми більше схожі на африканську кланову бананову республіку, де керують вожді. А всі питання вирішуються набігами озброєних кланів. Нині ми ще маємо шанс зламати хребта корупції і відродити Україну. Маємо. Але питання, чи зможемо. А це залежить від кожного з нас. Час зрозуміти, що нас, патріотів України, дуже багато і нас їм не подолати. Нині наше майбутнє і майбутнє наших дітей в наших руках.
Коли готувався цей інформаційний випуск, нам стали відомі деякі нові обставини стосовно звільнення на почесну пенсію панів В. Варцаби та Буковчаника.
Так от, у минулому випуску ми виявили стосовно них певну скромність, наводячи цифри та суми отриманих ними грошей. Вважаємо це своєю помилкою, тому виправляємо її.
Колишній начальник УМВС в Закарпатській області В.Варцаба по виходу на пенсію отримав допомогу в розмірі 120 000 гривень. А його заступник, перший спеціаліст по „доїнню” закарпатських водіїв - 75 000 гривень.
Тепер стосовно пенсій. У В.Варцаби, який був головою закарпатського міліцейського спрута і прикривав з боку міліції усі бандитські дії свого шефа, вже колишнього голови Закарпатської ОДА Івана Різака, вона є таки „скромною” і складає 5000 гривень.
Наш «почесний» агрегат машинного „доїння” доярів, корівок, теляток та биків отримав пенсію майже в 2700 гривень. Чому „почесний”? Бо отримав заднім числом звання „Почесного автомобіліста України”. Шкода, що немає в державі почесного перевертня МВС, адже два перших претендента від Закарпаття вже є.
Є перший перевертень від МВС і в державі. Ним став колишній міністр МВС пан Білоконь, якому призначено пенсію в 15000 гривень. Коментарі, як кажуть, зайві.
У вас, читачів, рядових міліціонерів та офіцерів, логічно виникне запитання: як могли відбутися такі фантастичні нарахування? Доречне запитання, адже за реальними умовами фінансування УМВС це практично неможливо. Але, як кажуть, чого не зробиш для «в дошку” своїх.
„Мы звонкое эхо друг друга…»
Пояснюємо. Такі розмірі пенсій цих перевертнів від МВС склалися внаслідок нарахування їм: по-перше, підвищених премій. Дійсно вони старалися для першого перевертня держави Л.Кучми як могли. Аж з шкури лізли, щоб відзначитися. З успіхом почали на мукачівських виборах, за фальсифікацію яких було виділено один мільйон доларів США. Зрозуміло, що вони їх, В.Варцаба разом із В. Русином, з успіхом „крисанули”, „кинувши” тим самим мукачівське керівництво РВ УМВС в особах Корнеєва, Дернового тощо. До речі, проти цього панства за фактом вимагання хабарів вже порушені кримінальні справи. Як нам відомо, вони терміново „захворіли” і тепер на лікарняних. Нині лікуються у Вінниці. Подейкують, що з місць лікування (а поки не позбавлення волі) вони починають писати чернетки явок з повинною, в яких розповідають дивні речі про погрози, тиск на них В.Варцаби та В.Русина, примушування до злочинних дій тощо. До цієї теми ми в майбутньому ще повернемося; по-друге, стосовно президентських надбавок вже додати нічого. Пахан Л. Кучма знає, кому добавляє. Сподіваємося, що це врахує в майбутньому реорганізований та очищений від усякої там наволочі Закарпатський суд. А тоді і він вам також додасть. А може щось і відніме... зрозуміло, що майно, якщо ви не доведете, що придбали його в поті чола, денно і нічно граючи в “Супер лото” чи таємно стоячи на паперті. На якій, це вже вам видніше; по-третє, з панського стола накинули їм і за особливі умови. Вражаюча надбавка. Нічого не скажеш. І до того ж доречна. Це ж як важко бути та працювати перевертнем серед нормальних працівників міліції, які роками не отримують подібних надбавок. Сюди, мабуть, треба віднести і тісну співпрацю з бандитами. Чого варті тільки щоденне спілкування з бандюгою «Чалим» чи, скажімо, обід із ним. Або сауна, де вони усі грають в карти. Класична гра в дурня для „класичних” пацанів. І грають не просто так, а на фофани, тобто лускани, чи то „щелбани”. Ви тільки на мить уявіть собі таку картину. «Чалий» б’є фофани начальнику УМВС. Потім їх отримують інші представники силових закарпатських структур. До речі, там і В.Лемак. Коротше всі. Є в цьому щось символічне... А на верхній лавиці сидить Іван Різак і щиро сміється, рясно сипле коментарями та компліментами. А наша безпека тільки харчить… Зрозуміло, від задоволення… адже відлуння по всій сауні. Майже як в тій москальскій пісні: „Мы звонкое эхо друг друга…»
А далі Буковчаник стрибає у свою іномарку № 0010 МИ і їде за повіями до сутенерки Оксани, у якої для нашого зграї перевертнів завжди є дівчатка. А там вони вже починають грати в “бутилочку”, вирішують, хто платить за дівчат. Чим не шабаш перевертнів від життя?!
Приємні спогади, чи не так, пане „Чалий”, в ніч на інавгурацію? Тепер все це ви можете побачити тільки уві сні. Не сумуйте. Згодом вашу скромну компанію скрасять колишні губернатори, генерали, міністри, чиновники ОДА. Будете і надалі... на нарах грати в карти, крутити пусту пляшку та вибирати собі „дівчинку”, чи то “півника”, це як вам буде зручніше. Так що часу у вас буде вдосталь. Пану „Чалому” світить довічне. А іншим як повезе. До речі, дівчатка від Оксани теж мають поділитися своїми спогадами, так що не дивуйтеся, якщо згодом будете читати їхні враження як на шпальтах газет, так і в журналах..
Однак повернемося до наших пенсійних надбавок. Отже, усі кошти - з легкого розчерку пера нового начальника УМВС в Закарпатській області пана Прошковського, який знав про те, що В.Варцабі та Буковчанику “заначені” надбавки не належать та все ж таки закрив на це очі і підписав неіснуючі в природі розрахунки. Тобто сфальсифікував документи, за якими протягом усього року наші перевертні отримували всі надбавки.
Внаслідок цієї нескладної розчеркової операції сержантський та офіцерський склад узагалі може забути про повну зарплатню, адже на рахунках УМВС вже нічого немає. Спасибі, пане Прошковський! Воістину справжня турбота про підлеглих, на жаль, не нинішніх, а вже колишніх та тільки двох. Хоча і цьому є своє пояснення. Як стверджують наші джерела, пан Прошковський є симпатиком В.Медведчука і саме з цієї причини його направляли сюди, адже свої кадри мають прикривати відхід своїх, тобто якось гасити постійно спливаючий кримінал на функціонерів та бандитів від СДПУ(о).
Дійшли до нас і нові подробиці стосовно подальшого життя Варцаби та Буковчаника. Як з’ясувалося, наше панство вже давно займається викладацькою роботою у вищих навчальних закладах Ужгорода, за що їм також належить надбавка до пенсії. Хоча їх там ніхто і ніколи не бачив. Наприклад, за В.Варцабу перед студентами чесно віддувається його родич Віктор Лишован. Важкий хліб, нічого не скажеш. Звертаємося до студентів. Шановне студентство, скажіть, ви хоч раз в аудиторії бачили в очі В.Варцабу чи Буковчаника? Якщо ні, то доведеться громадськості та правоохоронним органам з’ясовувати і цю незаконну надбавку. Негарно, панове В. Варцаба та Буковчаник, обманювати народ та привласнювати кошти, на які ви не маєте жодного права. Про мораль вже навіть і не говоримо.
Тепер стосовно реакції правоохоронних органів в особі нашої славетної прокуратури на факти, які опублікував „Закарпатський кримінальний калейдоскоп”.
Так, наприклад, інформацію стосовно фондів буде перевіряти не хто інший, і ви цьому не дивуйтеся, як начальник УБОЗ УМВС в Закарпатській області пан Шаранич. Так, це саме той, який вибивав гроші на ці фонди. Що цим хотів сказати пан Гошовський - таємниця. Можливо, це тонкий натяк на те, що пан Шаранич має написати чи то явку з повинною, чи то якось виправити свої помилки. Однак найближчим часом ми і на це питання отримаємо відповідь. Як стало відомо, „прокурор на місяць” не має бажання працювати на нову владу і збирається покинути Закарпаття. А шкода, пане Гошовський, дуже шкода. Тим паче, до вас громадськість має дуже багато запитань. Ви хоча б на прощання журналістів запросіть…
Тепер відкриємо вам таємницю стосовно перевірки інформації, яку передрукував “Правозахист”. Її було доручено перевіряти не кому іншому, як начальнику внутрішньої безпеки пану Роботинському. Цікаво, як ви будете її перевіряти, якщо ви самі проходите по цій інформації. Пана Прошковський знову підставили! А шкода, чоловік то порядний, таких офіцерів на Закарпатті було мало.
У цей же час паніка в стані братків-перевертнів із дня на день зростає. Отримавши сигнал тривоги, вже вкотре намагаються виторгувати милість В.Варцаба та В.Русин. Нещодавно вони вкотре прибули до В.Балоги і за солідні гроші та взамін на інформацію про колишнього голову ОДА, першого бандюка І.Різака просили захисту. Як кажуть, отримали гарбуза. До речі, кримінальне панство, якщо ви з деякими представниками гілок влади і сторгуєтеся, то четвертій гільці влади, тобто ЗМІ, глибоко начхати на всі ваші домовленості. Погодьтеся, що зацікавлене ЗМІ завжди знайдеться. Якщо не провладне, то вже “новоопозиційне”.
І наостанок. 22 січня пан Іван Різак у ресторані „Дружба” для своїх дружбанів, чи то братків, організував „відходняк” - прощався він з ними. Проводити у далеку путь першого обласного бандюгана прийшло... усього 20 чоловік. Серед усі силовики тобто В.Лемак, О.Буковський, В Варцаба, з далекого Львова з відпустки примчав навіть пан Скибяк. Були там пани, Чубарко, Опачко, Рогач, Дідик, Петро Грицик з Перечина, це той самий, який диплом крадений про освіту купив. А також Думнич, Ревак, Шаповалові, Слободянук та інші краплі сдпушного руху на Закарпатті.
Кепські справи, пане Іване, тікають щурі з вашого обрізаного човна. Нині з вами вже небезпечно. Того дивись і сам загримиш... за грати з повною конфіскацією. Так що ваш перехід в опозицію, про який наголосив ваш київський шеф, може поступово перерости в кримінал, а потім вже в спеціальні зони для чиновників. Чи не є стрімкий перехід вашого керівництва “в опозицію” спробою прикрити свої злочинні дії... галасом про політичні переслідування? Переслідувати вас за ваші неіснуючі політичні погляди ніхто не буде. А от за свої економічні та посадові злочинні дії вам доведеться відповісти.