Закарпатский спрут Рассказ первый

Закарпатський “спрут”
Розповідь перша: митниця як дзеркало корупції

Хабарі в нас беруть усі від викладача університету до міністра. Але ті, що беруть хабар, таким його не рахують і ніякої моральної напруги з приводу своїх вчинків не відчувають. Більше того, вони впевнені, що заробили ці платежі, витративши свої сили і час. Корупція на митниці – явище, відоме майже в усіх пострадянських республіках. Саме тому і не дивує, що праця українських митників увійшла в народні анекдоти та прислів’я. Як відмічають підприємці, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, митні органи – це серйозний бар’єр для їх бізнесу. Саме тому на сьогоднішній день вже склалась певна схема взаємовідносин підприємця й митниці. Досліджуючи цю складну проблему, наше видання ставить за мету розкрити цей нарив, висвітлити усі темні плями, та ракові пухлини. Усвідомлюючи, що тема складна і не може бути об’єктом однієї публікації, адже справжніх “героїв” митної служби України там “катма”, починаючи від Ю.Барана і завершуючи такими особами, як М.Каленський, О.Гоя та багато інших яскравих особистостей, які вийшли з подільської митної “кузні” кримінальних кадрів, ми вирішили розбити цю тему на декілька різних, логічно та взаємопов’язаних підтем.
Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі загальний матеріал про деякі механізми обкрадання держави на, так би мовити, простому, митному рівні.
Контрабандні ворота держави

На сьогодні існує декілька ситуацій, коли підприємцям доводиться вступати з митними органами в якісь незаконні операції, давати хабарі. Назвемо найбільш розповсюджені. Тут є три випадки: коли підприємці самі входять у зговір з митними чиновниками, коли чиновники митниці вимагають кошти, користуючись погрішностями в документах підприємця, або коли навмисне затягують терміни митного оформлення, що веде до втрат і примушує підприємця вести переговори з митницею.
Говорити про митницю як про ворота держави в прямому і переносному значенні цього слова будемо і в аспекті того, що на Закарпатті професія митника рахується однією з найповажніших, і з огляду на те, що Закарпаття граничить з чотирма державами (які найближчим часом стануть членами Євросоюзу). У цьому світлі надзвичайної уваги вимагає те, що це один з елементів корупційної діяльності місцевої влади та злочинних груп.
Свого часу, у 90-ті роки минулого століття, митники мали свої каміони і возили горілку з-за кордону, на чому непогано піднялись. Часи змінювались, змінювалось і законодавство, мінялись схеми переміщення контрабандного товару через наші кордони і митниці. Були часи, коли з одного боку кордону стояв каміон, вантаж з якого дробили на човників і переправляли, а з нашого боку стояв інший каміон і в нього вантажили все переміщене через кордон. Зараз варіант переміщенння через кордон необлікованого транспортного засобу виключений, або майже виключений, а от те, що він перевозить і чиє, питання зовсім інше. Хоча ще й зараз дрібні партії перевозяться легковими авто – так легше і мороки менше. Хтось берет хабарі, але є ще й ті, що їх дають. Як сказав один з човників зі стажем: "Я волію їздити, коли на митниці працює зміна, яка бере. Мені зручніше, щоб вони брали". Нам усім так зручніше – це економить час, нерви і гроші.
Раніше можна було заробити і простим смертним (не тільки митникам), чим більшість простих закарпатців і заробляла. Зараз же допуск до 10 метрів державного кордону мають тільки вибрані, про що вже неодноразово писалось у місцевій пресі.
Вже зазначалось, що корупційні кошти митників відмиваються через приватизацію різного роду об’єктів, що тягне за собою при цьому цілу низку злочинів.
Злочинний кругообіг

Хабар здійснює кругообіг у нашому суспільстві. Митникам дають і прості човники, й маститі контрабандисти, й злочинці. Митники дають у структури, які їх прикривають, і структурам, через які вони відмивають кошти, в основному через бізнес. Об’єкти і бізнес, як правило, оформляють на підставних осіб з числа родичів, близьких. Підкупають органи, які відають приватизацією. При цьому грубо попирають не тільки закони, але і інтереси місцевих громад.
Є й інші питання, не пов’язані зі зловживаннями на самій митниці, але болючі для місцевого бюджету. Раніше частина коштів, які сплачувались при оформленні товару на закарпатських митницях, осідала у вигляді податку і в місцевому бюджеті. Зараз же всі платежі оформляють через один рахунок. І Закарпаття з митниці має великий пшик і кучу непотрібних болячок. Час покаже, чи зможе нова влада вирішити проблеми корупції на митницях Закарпаття.
Більшість підприємців рахує, що діяльність митних органів координується з метою примусу до дачі хабара за надання незаконних послуг. Дуже часті випадки затримки і простою автотранспорту, коли підприємці втрачають протягом доби на оплаті водіям і простою авто порядка 70-150 євро. Проблеми виникають на складах тимчасового зберігання. Коли закінчуються терміни безкоштовного зберігання, склади починають брати за свої послуги гроші. Це виходить, припустимо, для тонни вантажу на тиждень близько 500 євро. Затримки виникають при виконанні гарантійних зобов’язань. Це значить, що авто своєчасно не прийде на Український кордон. Відповідно підприємцю набагато зручніше дати певну суму митному чиновнику, в результаті чого оформлять усі документи протягом одного-двох днів, і на цьому “зекономити”, якщо таке слово в даному відношенні взагалі можна вживати.
Більше всього хабарів митним чиновникам дають за прискорене оформлення документів, за безперешкодне провезення вантажу по території України, за заниження митної вартості і ваги, а також за зниження коду товару. При цьому від подібних домовленостей страждають у першу чергу держава й споживач. Заниження ціни – це коли в документі вказується нижча ціна. Відповідно держава дістає меньше мита і податків. Зміна коду товару – це коли оформляють (декларують) в одній з держав товар, наприклад, прості телевізори, а фактично – плазмові. Оформляють одну їх кількість, а фактично перевозять зовсім іншу – більшу. Замитнюється все як має бути. При пересіканні кордону інших держав транспортний засіб як транзитний майже не перевіряється на предмет товару (позаяк товар транзитний з усіма супроводжуючими документами), хіба що викличе якусь підозру, але засіб абсолютно чистий (папери оформлені належним чином). І що цікаво, на нашій митниці зміні, яка оформляє цей товар, дається вказівка не бути дуже прискіпливими при оформлені вантажу. І все, маєте оборудку на декілька сотень тисяч чистого, не облікованого державою прибутку з одного каміона. Це вже не є таємницею. Таємницю з цього (особливо з прізвищ “недоторканих”, які є фігурантами в цих оборудках) роблять СБУ, прокуратура та інші структури, які мали б на це реагувати в першу чергу. Найбільш розповсюджений вид змови – це провіз контрабанди. При огляді товарів інспектори митних органів оформляють той чи інший товар не в тій кількості або під іншою назвою. Тут суми хабарів можуть бути дуже великими. Від 1000 євро до 10 тисяч, до 20, 40 і т.д. Все залежить від товару і його вартості. Антоніо ді Пєтро (колишній прокурор Мілана, який прославився операцією "Чисті руки") в одному зі своїх інтерв’ю пропонує рецепти для пострадянських держав. Необхідна, вчить він нас, система правил. Скажімо, чиновник повинен бути відкритим для перевірок і давати звіт про купівлю нерухомості, про свої рахунки в банках. Ех, синьйоре Антоніо! Та у нас все це вже було! І все без толку. Не працюють усі ці італійські методи в Україні – мабуть, клімат тут інший.
Хоча влада бореться з корупцією, корупціонери залишаються безкарними. Усі заходи проводяться в порядку самолікування. Чиновник хворий, він сам себе й лікує . Сам засідає в комісії, сам цю комісію очолює, сам створює для себе закони. Створює повну ілюзію безкомпромісної боротьби, в крайньому випадку “здає” на розірвання розгніваному суспільству якогось перевертня в погонах і без. Щоб боротись з корупцією, перш за все необхідно цього хотіти. А у нас сьогодні жодна держструктура цього не бажає і просто боїться. Надто у всіх рильце в пушку.
Щоб боротись з корупцією, починати необхідно з верхів і діяти треба твердо. Справа не в тім, щоб посадити, розстріляти – не треба надзвичайно жорстких заходів, просто необхідно бути твердим і йти до кінця, не оглядаючись на авторитети. І не буде багатомільйонних збитків через яхти (о)дного з колишніх керівників Адміністрації колишнього президента та багатьох інших кричущих фактів. Так, ми повинні наступати на всіх фронтах. Переглянути законодавство. Жорстко дисциплінувати чиновників, забезпечити їм достойну зарплатню. Єдине, що може зупинити хабарника – страх, що через ефемерну разову вигоду піде прахом усе, що дає можливість впевнено жити йому й його сім’ї. Чому ні в США, ні в Європі митники не беруть хабарів? Ось і відповідь. А у нас тільки можливість брати хабарі дає впевненість у майбутньому.
Наша держава улаштована так, що жити в ній незручно. А за зручність необхідно платити – і всі платять. Можливо, варто створити комісію і поважити закони не на “хабароємність”, а на зручність громадян? Далі буде.