Життя наповнене сумом, снами, гризотами,
Летючими хмарами по блакиті,
Пронизане порожнім щемом мертвих любовей,
Невтолимою тугою за щастям.
І всі ці слова із сухим шерхотінням
Злітають до небес від одного подиху Бога,
Люблячого нас з такою силою,
Що ми плачемо від цієї любові,
І називаємо її нелюдською жорстокістю,
І каємося, і знову наповнюємося
Спокоєм, сумом, снами, гризотами...
* * *
Небеса - відлуння раю.
На хмаринці білій, скраю,
Ангел ніжками метляє,
Та пір'їнки запускає,
Вітер теплий їх кружляє...
Глянь, як сливи зацвітають.
Життя наповнене сумом, снами, гризотами...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212040600956
Свидетельство о публикации №212040600956
Рецензии