Коли кум заступник Генерального прокурора

Коли кум – заступник Генерального прокурора

Наше Закарпаття має таку магічну властивість, що той, хто бодай один раз побував у ньому, бажає пустити тут свої корені назавжди. Одним це вдається, інші, виїхавши з області, намагаються мати в Закарпатті якісь свої інтереси...
Історія ця пов’язана з особистими інтересами в нашому краї колишнього прокурора Закарпатської області, нині заступника Генерального прокурора України В. Кудрявцева.
В обласному центрі, в історичній його частині, по вул. Капітульній, 24 стоїть хоч старий, але добротний будинок. За Австро-Угорської республіки він належав тодішній ужгородській знаті, яка мала вишукані апартаменти на двох поверхах будинку. У підвальних приміщеннях, площа яких є великою, а умови проживання були задовільними, мешкав обслуговуючий персонал.
З плином часу все змінилося, за радянських часів держава надала громадянам у цьому будинку квартири: на першому поверсі вселилася одна сімя, на другому – інша. В підвальних приміщеннях до 70-х років проживали дві пристарілі жінки, а коли вони померли, підвальне приміщення міська влада розділила між мешканцями квартир №1 та №2. Спокій та гармонія відносин в цьому будинку тривали аж до 2001 року. Потім все і почалося...
У 2001 році квартиру на першому поверсі купила громадянка Росії Антипова Розалія Абдулівна. Згодом з’ясувалося, що квартира куплена за гроші заступника ген. прокурора Генеральної прокуратури України пана В. Кудрявцева, а на Розу Антипову квартира тільки оформлена. Організатором та виконавцем цієї оборудки був кум пана Кудрявцева, митник Чопської митниці Ігор Омельченко, який перебуває з Р. Антиповою в громадянському шлюбі та проживає з нею в купленій квартирі №2 по вул. Капітульній, 24.
Квартиру під номером один, що на другому поверсі, займає Грачов Ігор Євгенійович та його мати Грачова Юлія Іванівна. Якось до них і завітав новий сусід Ігор Омельченко з пропозицією викупити в Грачових їхню квартиру. Ціну давав хорошу, вона майже вдвічі перевищувала реальну ціну цього житла. Під час розмови із Грачовим Омельченко здав з потрохами свого кума В. Кудрявцева: він розповів, що на будинок по вул. Капушанській, 24 “поклав око” заступник Генерального прокурора України, через нього, Омельченка, перший поверх уже викуплено. Але Кудрявцев бажає мати в своєму розпорядженні весь будинок, тому за ціною не постоїть. Із слів Омельченка Грачов довідався також, що в будинку планується створити невеличкий готель з усіма зручностями, в якому можна б було приймати високих посадовців, у тому числі і представників Генеральної прокуратури. У підвальному приміщенні, зокрема, планується розмістити сауну, в житлових приміщеннях – фешенебельні номери. З розмови з Омельченком Грачов довідався також, що пан митник представляє бізнесові інтереси В. Кудрявцева в Закарпатській області, тому в Грачова його особистої згоди на продаж квартири особливо питати ніхто не буде. Коли Грачов відмовився продавати квартиру, в якій пройшло все його свідоме життя, бізнесовий представник та кум заступника Генерального прокурора пан Омельченко заявив: “Продаш, нікуди не дінешся! Бо можеш догратися, що з тебе ще й дурня зроблять, якщо не розумієш, з ким справу маєш!”.
Ігор Грачов відмовив посереднику в продажу батьківської квартири. Тут все і почалося...
За небажання продати своє приватизоване житло, на Ігоря Грачова почали чинити тиск. Постійно залякували його, відносилися до нього агресивно, часто обзивали його словами із ненормативної лексики. Якось, зламавши ворота виштовхали автомобіль його друга на вулицю.
Десь в кінці грудня Ігор випадково залив квартиру першого поверх. Вода в цей будинок подається за графіком і Грачов забув закрити кран. Через декілька хвилин до нього в квартиру увірвалися три міліціонери та... працівник прокуратури Г. Гончарук. Якби на кожне правопорушення реагувала така посилена бригада правоохоронців!
Непрохані гості запропонували Грачову піти з ними в міський відділ міліції, однак Ігор не погодився – даний побутовий конфлікт, на його глибоке переконання, повинен вирішуватися в судовому порядку. Г. Гончарук став погрожувати Ігорю “психушкою” та залишивши взагалі без квартири, зробити з нього бомжа. Потім “блюстителі “ завдали Грачову декілька потужних ударів.
Впасти в очах свого генпрокурорівського кума в Омельченко не було жодного бажання. Його воля повинна була бути виконаною будь-якою ціною. Тому в лютому 2003 року від імені матері Грачова фальсифікується судовий позов на примусовий розподіл квартири, в якій вони проживали. Згодом, дільничний інспектор Ужгородського міськвідділу запросив Ігоря Грачова у відділок, ніби для зустрічі з адвокатом Рози Антипової. Там його примушували підписати раніше виготовлені документи. Коли Ігор відмовився, йому почали погрожувати: “Ми тебе посадимо за супротив працівникам правоохоронних органів”. Оскільки Ігор не бажав такої розв’язки, документи він підписав. Влітку 2003 року Омельченко та Антипова під виглядом ремонту огорожі розпочали роботи по зведенню прибудови без дозволу міського відділу архітектури та відповідної технічної документації на земельній ділянці, яку взяв у довічне користування та сплачував за неї Ігор Грачов. Протистояти сім’я Грачовим більше не може – численні суди –пересуди закінчуються не на їх користь. Судді Омельченко не бажають приймати рішення, які б суперечили побажанням Омельченко та і самого заступника Генерального прокурора. Намагаючись відселити Грачових та заволодіти цілим будинком, йому створюють нетерпеливі умови. На подвір’ї завжди паркуються “круті” автомобілі та такі ж особи, які часто приїжджають до митника з Донеччини. Але про автівки окремо... “Закарпатським кримінальним калейдоскопом” вивчається питання контрабандних поставок легкових автомобілів, пива тощо. Попередні дані журналістського розслідування вказують на причетність заступника Генерального прокурора України В.Кудрявцева, митника Чопської митниці Ігоря Омельченко та колишнього відомого в середині 90-х років контрабандиста автомобілями Мешака, який на даний час займає посаду в Адміністрації Президента України, в організації та проведенні контрабандних поставок автомобілів на територію України.
Стосовно причетності даних осіб до виготовлення та ввезення в Україну пива, під виглядом торгової марки “Оболонь”, “Закарпатський кримінальний калейдоскоп” такої інформації не має. Натомість є факти, що вказують на те, що економіку фірми “Оболонь” та й України в цілому, підривають посадовці виконавчої гілки влади, що перебувають на високих постах в Закарпатті.
Та повернемося до проблем громадянина, квартира якого так сподобалася Заступнику Генпрокурора.
Найбільшою зухвалістю стосовно Ігоря Грачова є замах на його життя. Якось він, серед білого дня, виходив із майстерні ПТУ, що знаходиться поруч обласної прокуратури. До нього на великій швидкості наблизився легковий автомобіль з якого вийшло декілька молодиків. Вони нанесли йому декілька ударів, а на кінець, вдарили його важким предметом по голові. Після цього, не поспішаючи, сіли в автомобіль та поїхали в невідомому напрямку. Ігор з ознаками черепно-мозкової травми довго після цього випадку оговтувався приймаючи ліки...