Закарпатский Спрут. Мечты сицилийской мафии

Події 26 листопада 2004 року біля Ужгородського стадіону „Авангард”, де тривалий час безперешкодно жило із автоматичною зброєю та вибухівкою майже 400 бандитів, уже увійшли в історію кримінальної України як приклад зрощення бандитів, не менш кримінальної влади та такого ж керівництва правоохоронних органів у злочинну організацію, з якої утворився мафіозний спрут, що контролював майже усі без винятку сфери економічного та політичного життя Закарпаття. Тепер почалася його агонія, яка докорінно змінить політичне та економічне обличчя Закарпаття. Вже без сумнівів можна сказати, що смутний період СДПУ(о) на Закарпатті, так би мовити, „відповідальної” за все та вся, іде в небуття, а з ним щезнуть на довгі роки (хто за грати, а хто на пенсію. – Прим. автора.) і нелюди з тої бандитської команди, яка тривалий час дестабілізувала область, залякувала краян, давила всіх та вся. Кожен новий день буде відкривати нові, невідомі сторінки історії зі злочинної діяльності цього кримінально-політичного „Спруту”. Саме тому закарпатці мають право знати не тільки своїх героїв, а й прізвища усіх тих паскуд, які їх покривають та захищають.
„Бабло” з Києва
Плівки майора Мельниченка за декілька тижнів навчили всю Україну, що прослуховувати та писати потрібно все. Не тільки під диваном президента, а й телефонні розмови штабів претендентів, мобілки губернаторів та усіх керівників-правоохоронців, суддів. До того ж нині це вже не так і дорого коштує. І саме головне – законом не заборонено, адже йдеться про злочині дії представників різних гілок влади. А це документувати не гріх.
Усі таємниці розкривати не буду, однак подія, яка відбулася декілька місяців тому, з якої майже все і почалось, стала відома саме через підвищену цікавість окремих осіб.
...Одного пізнього вечора, коли до першого туру президентських виборів 2004 року залишалося три тижні, голова Закарпатської ОДА І. Різак передзвонив В.Варцабі, якому в короткій розмові сказав, що з Києва прилітає з «баблом» від Януковича чартерний літак. Треба його зустріти і з охороною супроводити...
Взявши охорону в особі 12 автоматників, працівників ВДСО (державної служби охорони”Титан”. – Прим. Автора.) В.Варцаба, разом з усім відомим Баксовчаником, прибув до Ужгородського аеропорту на зустріч літака. Як зупинилися двигуни, з чартерника винесли два банківські ящики, розміром один метр на метр, які були опечатані сургучем з печаткою. Саме в них, говорячи мовою „чалих”, варцаб та різаків, і знаходилося „бабло” – 20 000 000 гривень, виділених штабом прем’єр-міністра на забезпечення виборів.
Завантаживши гроші, машини у супроводі все тих же працівників „Титану” поїхали в напрямку центру міста, однак не в Національний банк України, що знаходиться на площі Пушкіна, а до „нового” банку, який починається з внутрішнього двору Закарпатської ОДА... Один ящик з грошима занесли до губернаторських апартаментів. Другий відразу ж з собою забрав „Чалий”... Початок був багатообіцяючим.
А тепер безпосередньо розглянемо, як використовувалися народні гроші, як і кому наш „народний” посівач І. Різак їх роздавав.
Майже першим „бабло” в розмірі 500 000 гривен отримав С.Слободянюк. За найскромнішими підрахунками, собі він привласнив 400 000 гривен, а решту використав за „цільовим” призначенням. Тобто на підкуп голів та членів виборчих комісій. Як стверджують обізнані люди, переважно гроші отримували начальники жеків або впливові члени з групи «Місто». Усі, хто отримував гроші, писали розписки. Однак не обійшлося і без конфліктів. Так, наприклад, на 35 виборчій дільниці по м. Ужгороду на підкуп С.Слободянюк видав 7 000 гривень, а списав 20 000 гривень, адже саме така сума була обумовлена в штабі І.Різака. І в подальшому, з деяким завищенням (собі теж кортить. – Прим. Автора.), загальний кошторис був наданий в центральний київський штаб.
Ще один приклад. Так, на Ужгородську ЗОСШ №4 С.Слободянюк також списує 20 000 гривень, а відповідальний за все, директор „Закарпаття” пан Доктор, отримує тільки 5 000 гривень. І так майже по всьому місту. Саме за таким механізмом С.Слободянюк і „крисанув” 400 000 гривень. Якби тільки вкрав, то півбіди, найбільш кумедне, що нині він шантажує розписками тих, хто отримав ці прокляті народом гроші.
Закарпатські „мухомори”
Не менш щедрим гривневим посівачем виступив і начальник УМВС в Закарпатській області пан В.Варцаба. Перед початком другого туру він роздав начальникам райміськвідділів 500 000 гривень, виділених на ці цілі І.Різаком. Усі співробітники міліції, які безпосередньо чергували на виборчих дільницях, отримали по 300 гривень. Куратори від УМВС – по 1000 гривень. Начальники та заст. начальників міських та районних відділів УМВС отримали по 5000 гривень. Усі, як запоруку мовчання, надали розписки. Мета цілком зрозуміла – вони всі мали закрити очі на те „свавілля”, яке мало відбуватися на виборчих дільницях.
За прикладами далеко ходити не потрібно. Побиття бандюками міліціонера у Сваляві і вже під час виборів на дільниці в с .Минай, побиття бандюками підполковника міліції Іваниша та його колеги, які з важкими травмами були доставлені в реанімацію. Полковнику наказали мовчати, говорити, що на нього впала шафа. За неповагу до власної гідності та честі обіцяли підвищення та відзнаку. І дійсно, дехто за своє мовчання та „високі” результати на виборах почав рости в посадах...
Отак, коротко говорячи, на фоні загального підкупу та розкрадання пройшли два тури. Як висновок, вже нині з упевненістю можна сказати, що вибори за Януковича на Закарпатті провалили злодії з штабів... Януковича, починаючи від І.Різака, який спромігся покласти в кишеню не один мільйон гривень, завершуючи його кримінальним оточенням в особах слободянюків, варцаб, русинів тощо. А вже потім привласнені гроші та низкі показники при голосуванні саме вони і намагалися списати руками бандюків, які мали пролити кров наших краян.
За крок до надзвичайного стану
А тепер після коротеньких оглядин питань „народного” фінансування, знову ж перейдемо до невідомих усім подій, які логічно передбачали події 26 листопада. До цієї дати ще було два дні, однак злочинний режим, програвши вибори, наляканий подіями мільйонних мітингів на майдані Незалежності та розуміючи, що далі тільки грати з повною конфіскацією, почав шукати рятівні варіанти. Мета була одна – спровокувати заворушення з використанням зброї, а в подальшому введення в країні надзвичайного стану. Нині нам вже відомо, що саме в ці дні зброю готувалися використати проти маніфестантів не тільки в Києві, а й в інших містах України. Однак Бог милував.
Був придуманий кривавий сценарій і для Ужгорода. 24 листопада мер м. Ужгорода Віктор Погорєлов терміново за викликом Президента виїхав у Київ на термінову нараду, яка відбувалася у Пущі Водиці. Вечором цього ж дня люди, які проїжджали повз мерію та Закарпатську ОДА, бачили дивне скупчення працівників міліції біля входів до цих державних установ. Цілком зрозуміло, що охороняли вони ці адміністративні споруди як до, так і після цих подій, але саме в цей день, на відміну від інших, працівники міліції були в повній бойовій екіпіровці. Тобто в касках із захисним склом, щитами та вогнепальною зброєю – автоматами. Проїжджих та перехожих мало здивувати і те, що хоча на годиннику було тільки 21.00, окрім працівників міліції, на площах нікого не було... Тільки це вже містило в собі ознаку, що в місті очікуються якісь надзвичайні події... І дійсно, ці події не забарилися.
Скориставшись відсутністю мера, приблизно о 23.00 бандюки „Чалого”, за задумом І.Різака, оминаючи студентських командирів, спровокували студентів УжНУ на штурм мерії та захоплення влади. На провокацію клюнуло майже 400 студентів. А далі був, як кажуть, сніжний ком. Саме в ці хвилини оператори мобільного зв’язку зафіксували масовий потік сім-сім повідомлень, зміст яких зводився до одного – збір на Театральній площі із закликами до захоплення мерії. Саме в той час, коли студентські колони рухалися до центру міста, від стадіону «Авангард», по бандитській тривозі, було піднято бандугруповання „Чалого”, яке майже на 80 автомашинах, за вказівкою Різака, виїхало до мерії та оточило її.
Задум був простий. Студенти підійдуть до мерії, а вона вже захоплена „опозицією”. Почнуться розбори, застосування сили, перша кров... І так тієї ночі мало бути по всій країні. Саме це мало дозволити Президенту увести в країні надзвичайний стан. Однак, в Ужгороді на перешкоді планам бандитів стало 80 працівників „Беркуту”, озброєних автоматами. Так і виникло протистояння між 80 автоматниками та 200 бандитами з неменшою кількістю зброї і, зрозуміло, студентами, які підійшли з усіх боків. Озброєне протистояння тривало майже 4 години. Тобто весь цей час, коли ми всі спали в домівках, мерія була в осаді. Увесь цей час її намагалися взяти як бандити, так і спровоковані на це студенти. Увесь цей час керівництво міської міліції намагалося умовити студентів не штурмувати мерію, щоб не допустити застосування зброї бандитами.
Як свідчать працівники міліції, начальник Ужгородського МВ УМВС в Закарпатській області А.Зелінський, за спиною якого стояли напоготові „беркутовці” з автоматами, саме в ці години, в присутності багатьох людей, мав різку розмову з «Чалим». Чітко було чутно: „Якщо твої люди підуть на штурм мерії, я дам вказівку відкрити вогонь”.
Бандити відступили. Згодом працівники міліції оточили студентів, умовили їх відійти, а в подальшому і розійтися.
Вже нині із упевненістю можна сказати, що це була грандіозна провокація проти мера, який був відсутній у місті. Одночасно це була і його дискредитація, адже, як у подальшому стало відомо, бандити „Чалого” мали на меті спалити півмерії. За сценарієм І.Різака, наступного дня мали провести позачергову сесію, на якій планувалося висловити Віктору Погорєлову недовіру і швидко обрати нового виконуючого обов’язки мера. Ним мав бути не хто інший, а тільки С. Слободянюк. Саме тому, як вже з’ясувалося після цих подій, саме С.Слободянюк та „Чалий” були координаторами захоплення мерії. Цієї ночі відбулися ще одні не менш цікаві події. В.Погорєлов, отримавши інформацію про події в Ужгороді, спробував додзвонитися до губернатора, однак той не відповідав – просто не брав слухавку... Воно і не дивно, адже мера збиралися звинуватити в тому, що він самоусунувся. І це було вигідно. Адже, за загальним сценарієм, передбачалося спровокувати масові безпорядки, а потім вже ввести в країні надзвичайний стан.
Так і завершився конфлікт, який мав на меті великі політичні наслідки. За Божою волею саме в ці години не пролилася кров і в інших містах України.
„Чалий”, Гайдош та іже з ними
Про події 26 листопада написано стільки, що додати чогось нового вже важко. Спробую відкрити невідому сторінку цієї історії, пов’язану саме з арештом бандюка „Чалого”.
Коли „Чалого” було затримано і розміщено в камері Ужгородського міськвідділу УМВС, на його порятунок було задіяно всі сили. Терміново, за вказівкою І.Різака, був витягнутий з берегівського кабака п’яний І.Гойдош. Примчавши без депутатського посвідчення в Ужгород, він відразу ж почав рватися у камеру. Зустрівши цілком законний опір – черговий відмовився пропускати без присутності начальника Ужгородського міського відділу (І дійсно, хто він такий, щоб стрибати по камерах, ще встигне. – Прим. Автора.), він, наче скажений, почав кричати, що він усіх позвільняє, кого просто так, а кого на пенсію. Коли приїхав начальник УМВС пан А.Зелінський, то він із криком „я і з тебе зірву погони” кинувся і на нього...
Врешті-решт І.Гайдошу дозволили побачити „Чалого”. Останній, коли побачив народного (о)бранця, п(о)силенно п(о)чав кашляти. Мовляв, я хворий. Сигнал було прийнят(о). Терміново викликали “швидку”. Лікарі оглянули „Чалого” і дійшли висновку, що тримання ним зброї як в автомобілі, так і різкі „тренування” з братвою на „Авангарді” на його здоров’ї аж ніяк не позначилися. І зробили висновок – здоровий. Від такого висновку „Чалий” ще більше розхвилювався і, посилаючись на білі в серці (а я думав, серця в нього немає, давно вже щось штучне. – Прим. Автора.), став вимагати більш „кваліфікованої” “швидкої”. Так і було викликано кардіореанімаційну “швидку”. До її приїзду „Чалий”, мабуть, побоюючись, що огляд не буде таким переконливим, або на нього найшло якесь „затемнення”, з переляку почав посилено віджиматися на підлозі. Врешті-решт активні зайняття спортом дали бажаний результат. Тиск підскочив і на мить огляду „стабілізувався” на відмітці 150/90. Відповідно змінився і пульс.
Згодом за вказівкою згори прибув і пан Монеталер, член СДПУ(о), працівник МЧС, який відповідає за нагляд. До речі, дуже відомий „спеціаліст”. Свого часу, по п’янці, в урочище Бабайово Перечинського району, на генеральській дачі, де сауна, тенісні корти і повії з оргіями, добряче відлупцював В. Варцабу . Так от, він у присутності ще одного рятівника пана Шаранича, який на той час вже прибув, почав тиснути на керівництво Ужгородського МВ УМВС із вимогою негайно звільнити пана „Чалого”. Згодом примчав і обласний прокурор пан В.Лемак, який став вимагати негайного звільнення „Чалого” та затриманих автомобілів. Згодом В.Лемак спробував підключити до цього дійства і міського прокурора п. Тацюна, однак останній на це не повівся.
У зав’язку з тим, що „сердечна” хвороба „Чалого” не витримала б навіть легкої перевірки в Ужгородській ЦМКЛ, пана „Чалого” відвезли до обласної клінічної лікарні, де він і був визнаний „хворим”...
Досьє „Закарпатського кримінального калейдоскопу”.
І.Гайдош – народний депутат України, постійно проживає в Угорщині. П’ять років по тому за 10 000 доларів США оформив паспорт угорця, має громадянство Угорщини. Відповідно громадянство Угорщини зробив і усім членам сім’ї.
“Чалого” хочуть знищити!!!
Нині „Чалий”, який знаходиться в СІЗО, успішно шантажує В.Варцабу та І.Різака. Аргументи вагомі. Якщо його не витягнуть з-за грат, то він обіцяє розповісти слідству про деякі таємниці виборів у Мукачеві, а саме про те, як він, за їхньою вказівкою, організував викрадення бюлетенів, які свідчили про переконливу перемогу Петьовки. До того ж працівники правоохоронних органів свого часу добряче “повлітали” самі. Роблячи “Чалому”, який тоді був на обліку в Мукачево в міліції, як раніше судимий, позитивний імідж, вони, а саме куратор по лінії бандитизму пан… міліції Дерновий, зрозуміло, що не безкоштовно, зняв його з обліку... І це І.Різаку, В. Варцабі та В.Русину було чудово відомо. Знав про це і начальник УСБУ в Закарпатській області пан О.Буковський. Однак всі мовчали, бо всі були “в доску” свої, тобто з однієї кримінальної обойми.
Гроші Різак давав “Чалому”, який привозив йому розписки. “Чалий”, отримавши гроші, а це майже 10 000 000 гривень, а окрім того і долари, отримані від Януковича, був у курсі всіх його кримінальних авантюр. Нині „Чалий”, який знаходиться за гратами, став ще більш небезпечним. Як стало відомо із конфіденційних джерел з оточення керівництва УМВС та самого Різака, саме там в останній тиждень посилено проробляються різноманітні плани знищення «Чалого» як небажаного свідка, який дуже багато знає... А знає настільки багато, що в цій ситуації, яку не міг спрогнозувати ані Різак, ані його кримінальне правоохоронне оточення, він їм бажаний тільки мертвим.
Варіантів усунення „Чалого” багато. Серед них його отруєння, яке легко списати на недбалість охорони та зробити крайнім повара чи сержанта, або взагалі “зробити” самогубство. Хто його знає, може, у „Чалого” комірець заздалегідь просочений ціаністим калієм. Є в планах і варіант втечі, під час якої або вже після його і ліквідують. Вважається реальним варіант звільнення „Чалого” в залі апеляційного суду під розписку про невиїзд. Або велику заставу. А там він від нервового зриву помре від серцевої недостатності, тим паче, що реанімаційна викликалась і сердечко слабеньке. Ну, вмерла людина, серце не витримало... Або ще, не дай Боже, у неборака нерви не витримають і він від совісті, яка в нього прокинеться, полізе у петлю. Отже варіантів катма. Головне, що є бажання колишніх товаришів по бандитсько-партійній боротьбі позбутися небажаного свідка. Нині навіть важко сказати, де небезпечніше „Чалому” – за гратами чи на свободі. За гратами він обмежений у свободі, однак дістати його там важко, адже слідству він потрібен живим. Хоча історія пам’ятає чимало випадків, коли за великі гроші зацікавлена сторона підкупала охорону і знищувала шляхом отруєння або вже в лікарні небажаних свідків. На свободі вибір більший, однак і варіантів усунення ще більше.
Як би воно не було, однак на сьогодні найкращий варіант для „Чалого”, якому сидіти і сидіти, розказати все. В один день очистивши свою душу від тягаря злочинів, він перестане бути тим небажаним свідком, адже інформація відома і сенсу терміново вбивати його вже немає. Залишається тільки помста за так звану зраду. Однак чи зможуть помститися ті, хто згодом самі змінять шикарні кабінети на вузькі бетонні камери. Навряд чи. Їм вже буде не до нього. А як відомо, час лікує все. І, мабуть, найбільш суттєве. „Чалий” ще має шанси заробити перед слідством бали, які будуть враховані на суді. А в подальшому враховані при відбутті покарання. Тим більш, що „Чалий” не на вершині піраміди, а всього лише кримінальний авторитет, який був наближений до губернатора і виконував його вказівки, тобто накази.
На захист „Чал(о)го” в цей скрутний для партії час було кинуто адвоката Ю.Анісімова, бо, до честі інших, ті відмовилися. Воно і не дивно, адже всі розуміють, що захист людини, банда якого мала на меті захоплення дитячих шкіл, садків, підрив авто вибухівкою в колонах мирних демонстрантів, тобто молоді – студентів, честі не додасть, а поваги і шани серед закарпатців і поготів.. На цю роботу краще б було взяти адвоката з-за меж нашої області, тоді б ніхто і не осуджував цю людину. Ю.Анісімов учинив як не закарпатець. Але, як кажуть, він мав свої мотиви – гроші, які йому нині дуже потрібні. Однак ця справа не принесе йому слави, навпаки, тільки розорення та падіння. Є вже і перший симптом. Не встиг Ю.Анісімов взяти цю справу, як в аварії розбив крутий „джип” та пошкодив руку. Попередження згори він не зрозумів, як не втямив і причин свого поганого самопочуття на День адвоката. А шкода... У житті за все треба відповідати.
І ще один штрих. Півтора тижня по тому у Берегові, на фірмі народного депутата України І.Гайдоша «Нумінатор», був бандитський “східняк”. Присутні Зозуля – родич В.Русина, у якого в машині було знайдено вибухівку пластит, Ілля Плеша, чинадіївська бригада та „Сова”, права рука “Чалого”. Усього було 15 бандитів. На “східнякові” І.Гайдош і Чубірко вирішували питання звільнення „Чалого”, адже він потягне зо собою усіх. І І.Різак з В.Варцабою мають вжити усіх можливих заходів.
Так що І. Різаку з В.Варцабою є над чим подумати. Якщо „Чалій” заговорить то це докорінно змінить ситуацію і не тільки в області. Якщо І. Різак ще може втекти до Росії, де має потужну будівельну фірму, то В.Варцабі тікати нікуди. Шлях один – за грати. А за грати він йти не хоче. Тому в останні дні він пішов іншим шляхом – здає, як може, І.Різака, звинувачуючи його в тому, що то він все йому наказував. Одночасно готує документи на свій захист. Спішно перероблюються оперативні плани, накази та чисельні інші документи, за якими саме В.Варцаба... брав найактивнішу участь у розробці та захопленні банди „Чалого” на „Авангарді”(!?).
Ви спитаєте: а як же бути з офіційними заявами В.Варцаби, в тому числі і обласним ЗМІ, де він стверджує протилежне? Із цього він виходить дуже просто: був наказ губернатора, на нього тиснули, йому погрожували, його шантажували...
Найважче буде В.Русину, який після подій 26 листопада майже „обкезався”. Вже 28 листопада він у с. Геївці мав конфіденційну зустріч із деякими депутатами від опозиції. Зустріч проходила в домівці Грихоніна, кума Русина, “погоняло” «Гриша». На цій зустрічі В.Русин торгувався за свою подальшу долю. Вже під час неї, як відомо вже з інших конфіденційних джерел, він здав усю інформацію на своє керівництво. Мовляв, його примушували В.Варцаба та І.Різак.
В.Русина зрозуміти можна. Йому справді є чого боятися, адже 50% відомого в м. Ужгороді супермаркету «Вопак» належить саме йому, пану В.Русину. Саме в „Вопак” він тільки нещодавно вклав в товар 1 млн. гривень, що не є дуже багато. Якщо врахувати, що йому по місту належить ще 29 об’єктів приватної власності (до речі В.Варцабі належить майже 50 об’єктів приватної власності — Прим. Автора.) то ви погодитесь, що викрадення з його оселі 67 тисяч доларів США – майже дрібничка. Хіба це для нього гроші, коли він з успіхом контролював бізнес на базі крадених авто, не у стороні був від контрабанди „чорними”, добряче обізнаний був і в питаннях наркотиків.
Чому саме прибіг він і здав своє керівництво? І цьому є своє пояснення, адже за здачу компромату на І.Різака та В.Варцабу було закрито очі на авто його дружини, яке було заарештовано під час подій на „Авангарді”. У подальшому авто охоронялося окремо. Що в ньому було конкретно, стверджувати важко. За інформацією одних джерел – багато валюти, інших – вибухівка, зброя, наркотики. Хто ближче до істини, може з’ясувати тільки час. Нині з упевненістю сказати можна тільки одне. В.Русину вже ніхто не допоможе. Навіть обіцянки крутих депутатів від опозиції, адже справа вже виходить з-під їхнього контролю. А слідство, як особисті інтереси та обіцянки, часом дуже швидко змінює свої пріоритети.
Як стало відомо, 15 грудня пан Шаранич з усіма оперативними матеріалами по справі „Чалого” відбув у МВС України. А там не багато не мало – 25 злочинних епізодів. Сама ж документальна добірка носить кримінально-романтичну назву «Спрут». До речі, зазначені матеріали у першого заступника міністра МВС України пана Маніна стоять на центральному обліку, як „Організоване злочинне формування з корумпованими зв’язками в органах влади та правоохоронних органах”. Воно і не дивно, адже майже 70 автоматів системи «Сайга» отримали власники, в тому числі з кримінальним минулим, із бандугруповань «Кіфлі» та «Чалого». А письмові дозволи давав не хто-небудь інший, а начальник УМВС в Закарпатській області пан В.Варцаба... Коментарі зайві. Нещодавно, вже після вилучення зброї на стадіоні „Авангард”, помічник народного депутата Верховної Ради України Н.Шуфрича, пан Дорошенко, в ужгородському магазині „Фазан”, що торгує зброєю, купує 4 автомати «Сайга». Найцікавіше, що не будь для кого, а саме для пана Нестора Шуфрича!?
Так і кортить спитати пана Нестора, на який біс йому відразу ж чотири автомати!? Що це, тотальне озброєння усієї родини, в тому числі і дітей?! Але ж усі інші не мають дозволу на володіння зброєю...
Як кажуть, докотилися... до мафіозної Італії. Ще трохи часу – і почнемо знімати гангстерські фільми, вже на власній документальній вітчизняній базі. Уявляєте, наприклад, Верку Сердючку в ролі мафіозі Різака?
Найближчими днями має відбутися ще одне дійство – апеляційний суд за скаргою “Чалого” про зміну запобіжного заходу. Це питання, як сподівається І.Різак, має позитивно вирішити один із найбагатших людей області, голова Закарпатського суду А.Стрижак (зрозуміло, що не в судовому порядку. – Прим. Автора.), який, пропрацювавши десятки років у суді, є єдиним суддею, який не має пожиттєвого статусу. Однак і в цій ситуації не все так просто. Як нам стало відомо, зацікавлені (о)соби вже нагадали А.Стрижаку “дружні” відвідини Г.Суркісом його палати, коли він лежав у лікарні, та “щирі” обіцянки закатати в асфальт саме напроти Верховного Суду України. Тоді А.Стрижак, який добряче заробив на мукачівських виборах з обох сторін, вистояв і на погрози не повівся. Як стало відомо. На викуп „Чалого” виділено 100 000 доларів США. Сам він, маючи в Угорщині банківськи рахунки готовий сплатити за свою свободу 300 000 доларів США. Йому потрібно тільки 30 неконтрольованих хвилин щоб втекти за кордон. Як поведе себе А.Стрижак – покажуть найближчі дні. Висновок можна буде зробити вже тільки з колегії суддів, яка буде розглядати скаргу “Чалого”. Якщо вони будуть з клану А.Стрижака, то свобода, якщо інші – то грати.
Однак і в цій ситуації також не все так просто. Зняття з посади прокурора області В.Лемака та заміна його на прокурора Н.Гошовського з першими заступниками, які є повністю пробалогівськими, суттєво ламає плани кримінальної влади на звільнення “Чалого”, адже навіть при зміні запобіжного заходу з боку прокуратури відразу ж з’явиться нове звинувачення з новим запобіжним заходом. Протистояння кримінального к(о)нгломерату триває. Як все закінчиться, покаже час.