Рябуха

               

Наша кізочка Квіточка  повинна окотитись.
Пішла я в сарай перевірити , подивитись.
Відчиняю двері...
Глядь...
Матінка моя!
Біля Квітки самостійно , дебеленько
Стоїть на ніжках дліненьких,
Вже сухеньке!
З білими плямочками , чорненьке...
Мені здалось , нібито собачатко гарненьке.
Від несподіванки ,
Спочатку я ніби розгубилася...
На хвилинку подумала
-Як це цуценятко тут з`явилося?
Прийшовши до тями,
Нарешті збагнула...
Та це ж Квіточка вже окотилася!
І привела нам одне , однісіньке козенятко,
А не з`явилось десь , якесь там цуценятко.
Спочатку мені здалося...
Що то народився козлик-лобуряка.
Мерщій його на руки я схопила,
В простирадло замотала
І схвильовано , з великою радістю
В кочегарку його поклала
 Замотаного в тепленькому
На підлогу його поклала ,
А сама в сарай до Квіточки поспішила.
Деякий час , біля неї
Процедури необхідні робила.
Потім в кочегарку захожу.
Дивлюсь!
А мого козенятка в простирадлі немає.
Воно вже під столом лежить собі , дрімає...
Прийшов додому дідусь.
Давай же його обстежувати , дивитись.
Як з`ясувалось,
Що то ж кізочка на світ з`явилась!
А не якийсь там козлик-лобуряточко.
За її біленькі плямочки ,
По чорненькій шерсті ,
Дідусь зразу ж сказав ,
-Нехай Рябухою зветься це козеняточко.
Вона така гарнесенька
Ще й має блакитні оченяточка.
Та ще ж і без ріг буде!
Вона шута!
Така тихесенька ,
Ні бекає , ні мекає ,
А яка розумнесенька!
Молочко чи водичку , не примушено
Почала пити від першого разу!
Не штовхаючи мордочкою
В посудині з молочком чи водичкою.
На третій  день від народження ,
Почала вже на подвір'ї гуляти.
Вранці після ночі , постійно почали
На подвір'я  її випускати.
Пробігатись , свіжим повітрям подихати ,
опорожнюватись.
Не в кочегарці , обов'язково надворі.
Відчиняєш на двір двері ,
Вона вже знає.
З підвибриком мигом вибігає...
Після ночі зразу ж опорожнюється.
Після прогулянки двері відкриваєш...
Мигом одним , в кочегарку забігає.
Біля батареї, в тепленькому лягає.
Добре вже своє місце знає ,
Зразу ж і засинає...
На п'ятий день , в квітнику
Почала  вже щось мусолити
Розквітлі  великі червоні . білі тюльпани ,
Спочатку на них лепісточки мусолити ,
Потім почала їх і із троянд листочки об'їдати
І все викрикуючи.
В садочку , на городі
По черзі почала " порядок наводити".
В кочегарці почала вже вибрикувати.
З крісла на крісло,
З великим запалом плигати.
По стінах , дверях плигати , бігати.
На подвір'ї коли гуляла...
З кінця в кінець подвір'я , по асфальту,
Під хатою , всюди...
З блискавичною швидкістю , прудко ,
Енергійно викрикуючи на ходу , бігала.
Туди , сюди моталась ,
Різко назад поверталась.
Навздогнавши бабусю ,
Раптово , задоволено біля неї зупинялась.
Уважно за нею спостерігала...
Якщо бабуся якийсь рух робила ,
Вона знову прудко з місця зривалась
І знову й знову все повторювалось...
Ніби в неї якийсь над двигун вмонтовано .
З під вибриком,
З шаленою швидкістю, бігала.
Ніби виставляючись,
Дуже цьому раділа.
В своїм розумінні, по-дитячому
Обов'язково в бабусин бік поглядала.
Що мовляв, ось яка я прудка,
Життєрадісна, раденька!
Бувало в хату бабуся заходила,
Вона залишалась на подвір'ї.
Забіжить десь далеченько...
Не видно її...
Позвеш:"Рябухо! Рябухо!"
Мерщій, відразу реагує.
Тоненьким голосочком обізветься
І як той реактив, як стріла
Вмить прибігає!
Раптово біля бабусі зупиняється
І починає...
Навкруги ніг кружляє...
Все треться , треться ,
За бабусині гамаші скубе,
Фартух обов'язково розв'язує...
Як бабуся сидить ,
Лапкою по спині щось все проводить ,
Ніби гребе , спину бабусі чухає ,
По ній все вибрикує.
З вибриком з неї плигає.
Нагнувшись  ,
На коліна вискакує й лягає...
Лежить собі спокійнесенько,
Як дитяточко теє
І обов'язково задрімає...
Дрімає... Дрімає...
А бабусі від неї стає так тепленько...
І завжди , коли до неї вона підходить,
На ходу на спину плигає ,
За гамаші скубе ,
Фартух розв'язує,
І все кружляє й кружляє...
Свого господаря дідуся слухається.
Теж біля нього  треться.
Своїми рідкісними ,
Блакитними оченятками поглядає ,
Шлях йому перетинає
І кружляє , кружляє...
То за рукав скубе.
То до обличчя тягнеться...
Та ще й облизує!
Дідуся й бабусю розуміє і дуже поважає.