На холодній постелі, у мокрій одежі
Шукаєш прихистку.
Навмання перебираєш пальцями темряву
І пропускаєш крізь ніжність почуття.
Колесо годинника на кухні крутиться далі
І оголоне сонце виходить зі сходу.
Я підставляю свої зап'ястя
І ти так цілуєш, ніби востаннє.
Поставлю ще одну нашу пісню на повтор
І буду сумувати за тобою ще коли ти поруч.
Наші мрії їдуть в останньому вагоні
І вранішній душ змиває холод ночі.
У старі прочитані газети згорну я наші почуття.
І руки пов'яжу червоними нитками.
Щоб ти був завжди поряд мене.
Щоб ніжність наша не пройшла.
Крiзь нiжнiсть
© Copyright: Варвара Лозко, 2012
Свидетельство о публикации №212041501058
Свидетельство о публикации №212041501058
Рецензии