Вечiр весняний

Я бачила, відчула, запам'ятала
Чудовий, чарівний
Вечір один весняний.
Все навкруги рясно квітне...
Повітря свіжесеньке.
Таке духмяне, духмяне
Натруджену душу освіжіє.
Лагідний квітневий  день спливає...
Сонечко за обрій вже сховалось.
В сутінки все поринає...
Ніч тихо, повільно наступає,
А нічне життя довкола вже почалося...
Дідусь за день наробився,
Зайшов вже в хату відпочивати
А я,
Перед тим як лягати відпочивати
Думаю, вийду на вулицю
Ні, ні не гуляти!
Перед сном
На вулицю просто поглянути.
Після денного життя,
На вулицю вийшла я.
На вулиці нікого.
Тиша...
І захотілось мені
Ну зовсім трішечки посидіти,
Свіжим духмяним повітрям подихати.
Вечірньою красою помилуватись,
А потім вже йти відпочивати.
Денне життя, рух ніби завмирає...
Біля двору, на розмальовану лавочку
У своєму стані, за день зморена
Сіла я втомлено.
Біля лавочки столик, квіти.
На спинку лавочки голову схилила,
В сторони руки розкинула.
Сиджу...
Вся розслабилась...
Вечірньою красою милуючись
Душа і тіло після дня відпочиває,
А за ставком навпроти, в лісі
Соловейко тьохкає, тьохкає
Так голосно співає...
Спів його, душу омолоджує, очищує, окриляє,
Навіть денну втому проганяє.
Спогади життя в роздум поглинають...
Від цього так приємно стає.
Його ніжний, чарівний, романтичний,
Неповторно мелодійний спів слухаєш
За все земне життя забуваєш.
Дивлячись на небо...
Думки линуть у височінь,
До далеких зірок.
В цю мить я полинула високо, високо,
І десь там, в небесах думками, душею
З якоюсь легкістю, все літаю, літаю...
Це почуття не можливо словами висловити,
Це почуття
Треба серденьком відчути.
Співом солов'я сиджу зачарована,
Запашним, духмяним повітрям окутана.
Згадала  себе молодесенькою,
Такою енергійною, стрункою.
З косичкою світлесенькою,
Перев'язана смужечкою кольоровою.
Ніби ще й не жила на світі,
А життя вже й минає...
Але душа все більше й більше
Так жити, жити бажає...
А я все дивлюсь, дивлюсь
На небо загадкове...
В темряві ночі
Сприйняття баченого особливе!
Дивлюсь...
А із-за сусідського даху, навпроти
Зі сходу, ось вже й місяць випливає...
Потім за високі дерева, горіхи ховається.
Раптом знову де-не-де із-за дерев виринає,
Нічну землю освітлює...
Навкруги якоюсь таємницею
Зачаровує, оплутує...
Чаруючою тишею, спокоєм усинає, усинає...
Раптом бачу,
Зі сходу із-за високих дерев,
Яскрава, велика вечірня
Зіронька Юпітер виринає...
Ясного, величного місяця спішить наздоганяє.
То виринає між дерев,
То знову зникає,
А місяць величний, як човен
В темнім безкінечнім океані,
Своє призначення в природі чітко виконуючи
Пливе й пливе, не потопає...
Ніби нічний шлях місяцю показуючи
Нічне небо засяяне яскравими зіроньками,
Ніби-то ліхтариками.
Свій подих затаївши
На небо загадкове все дивлюсь, дивлюсь.
Воно теж своє життя має.
Загадковою Божою красою милуюсь милуюсь.
Таємнича нічна тиша вражає...
Як багато в природі людині ще не відомо,
Нею не розгадано,
Та й розгадати не дано.
Бо ми не можемо
До кінця постигнути мироздання,
Той двигун, що життя всьому дає,
Один тільки Творець знає.
І я кажу сама собі
-Який же дивовижний, прекрасний цей світ!
А я все сиджу...
Навкруги така чарівна казкова тиша...
Ніяк відірватись не можу.
Ну як же!
Така ж духмяна чарівна ніч,
А природа все більше засинає ,засинає...
Тільки інколи, час від часу
Ледве-ледве чутне
Якесь обережне шарудіння
Наземного життя земного...
Глядь! За тином якийсь сіренький клубочок...
Та це ж їжачок!
В темряві ночі спішить у садочок.
Ніжками перебирає,
Цікаво ними дрибуляє.
А я все ще сиджу, розмірковуючи.
Баченим радісно збуджена.
Яке красиве, загадкове
Богом життя людині дане.
Тільки так швидко воно минає.
Ще б сиділа й сиділа в обіймах ночі,
Її таємничою красою милуючись.
Але вже час настав відпочивати.
Бо дідусь давно вже ліг спати.
А я...
Ну ніяк природою не намилуюсь...
До цих пір ще не лягала відпочивати,
А коли виходила на вулицю
Казала, що вийду тільки подивитись
І ні трішечки,
Ну ніяк, не буду гуляти,
До півночі сидіти.
Треба ж якось тепер з лави вставати,
В хату давно пора вже заходити
Та лягати відпочивати.
Щоб завтрашній ранок
З радістю зустрічати.
Бога дякуючи за те,
Що красу життя таку нам дає.