Декiлька слiв про вiчне

Ми – люди – матеріальні. Але саме людині дали розум, душу. Це відрізняє нас від тварин. Отже, ми маємо щось не матеріальне. Але для чого нам дали ментальне? Після довгих роздумів я зрозуміла, що якщо нам дали розум і душу, то ми маємо правильно користуватися, і розвивати дар. Людина відрізняються від тварин розумом. Тобто, розум перемагає матеріальність.
Душа вічна. Це як листя на дереві. Наше тіло – листя. Душа – сік дерева. Листя помирає, а сік ховається і “відпочиває”. А весною знову листя виростає, живе: терпить негоду, радіє сонячним дням. Знову помирає…
Душа вічна. А  що ще вічне? Бог, Істина. Культура. З цього виходе, що Бог, Істина (на Сході) культура, душа – єдине ціле. І ми повинні воз’єднати вічне з вічним.
Щоб повернути душу до Бога є декілька шляхів: церква (свідомий аскетичний спосіб життя), або мистецтво, культура.
Справжній митець передає свої почуття, всю душу через творіння – залишає себе в мистецтві. Щоб знайти Бога, потрапити у вічність, можна знайти себе в мистецтві.
     Кожна душа має талант, який необхідно розвивати…
Творча людина, яка схильна писати вірші, має кришталеве серце – чисте, тендітне, крихке. Важко жити з таким серцем в нашому світі, адже тобі нічого не байдуже, будь-які речі, які торкаються людської долі, пронизують болем твоє серце та душу, іноді більше, ніж ту людину, з якою сталась та подія.