Мені наснилося, що ми з тобою разом. Бувають й такі дивні сни. Разом. Йдемо, тримаючись за руки, вздовж річки. А по ній пливе вінок. Гарний такий, з васильків плетений. Ти глядиш на нього й кажеш: «Твій?». Я хитаю головою: «Ні, я не вмію плести вінки… ніколи не вміла». Ти не чуєш, ти не хочеш чути і стрибаєш у воду за вінком. Витягаєш його, посміхаєшся і надягаєш мокрого мені на голову. А я лиш видихаю: «Не мій. Ти не мій».
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.