Скажи чому
і котрий з нас двічі розбитий
об розпач розіпнених поглядами свідків?
Внутрішнє Сонце спалахує розпаччю,
Тремтять в обіймах рожеві повіки.
Не вистачить слів, щоб виказати
до тебе подяки:
Квітчаної, ніжної, твоєї.
Серед купи озимних льонів
Вона зимує у скринці.
В нас покояться кращі медові ночі.
Пережити б знов твої яскраві очі
Або хоча б одну з цих пісень,
де йшлося про нашу долю:
Чи споріднюють, чи відокремлюють вкотре
Священі Долоні.
Я втамую подих стрімкого вітру,
Тримаючись шиї, і цілую по-дитячому,
Наче вперше.
Ось і все. Усе наше. Буденне.
Неперевершене. Одвічне.
г бернац я
© Copyright: Синяя Лиса, 2012
Свидетельство о публикации №212050201576
Свидетельство о публикации №212050201576
Рецензии