Невилiковне

Повисло над хатою марення вечора,
Прочистила вікна фіранка пітьми.
Рутина прилипла до серця. Минуле
Мовчанням усілося в крісло… А ми

Гортаємо сповнені пороху книги,
Пилюкою мудрості дишемо… Дах
Прогнувся від старості, стеля провисла,
І меблі, і сходи риплять… У літах

Минулих лишилося золото розкоші
Пірнати безпечно в ріку перемін.
Частіше, ніж хочеться, чуєш відмову,
Погладжуєш пальцями кішку і лінь…

Згасає повільно вогонь і гординя,
А пристрасть хапається за павутиння…

08.05.12


На фото автора - Сон-трава


Рецензии
Неизлечимое
Василий Кузан
Спустились над домом мечтания вечера
Зашторил все окна занавес тьмы.
Рутина на сердце. Прошлое плечиком
раздвинуло нас, село в кресло. А мы

Листаем набитые порохом книги,
Вдыхая пыль мудрости. Крыша в сенях
Прогнулась от старости, видишь, провисла,
И мебель, и пол скрипят тоже. В летах

Прошедших осталось всё золото роскоши,
Нырнуло беспечно в реку перемен.
И чаще, чем надо, слышишь не хочется,
И гладишь всё ласковей кошку и лень.

Угаснут тихонько огонь и гордыня,
А страсти хватаются за паутину.

Анна Дудка   08.05.2012 22:58     Заявить о нарушении
Блискавично блискуче, Анно Михайлівно!
Кілька пропозицій:
- скрипят уж. В летах - так ритм збережеться.
- з четвертим рядком знизу може погратися:
И чаще, чем хочется, слышишь: "Не хочется",
- передостанній рядок варто теж подати у теперішньому часі. Наприклад, так:
Мельчают тихонько огонь и гордыня.

Дякую. Мені дуже сподобалося.

Василь Кузан   08.05.2012 23:30   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.