Невилiковне
Прочистила вікна фіранка пітьми.
Рутина прилипла до серця. Минуле
Мовчанням усілося в крісло… А ми
Гортаємо сповнені пороху книги,
Пилюкою мудрості дишемо… Дах
Прогнувся від старості, стеля провисла,
І меблі, і сходи риплять… У літах
Минулих лишилося золото розкоші
Пірнати безпечно в ріку перемін.
Частіше, ніж хочеться, чуєш відмову,
Погладжуєш пальцями кішку і лінь…
Згасає повільно вогонь і гординя,
А пристрасть хапається за павутиння…
08.05.12
На фото автора - Сон-трава
Свидетельство о публикации №212050801607
Василий Кузан
Спустились над домом мечтания вечера
Зашторил все окна занавес тьмы.
Рутина на сердце. Прошлое плечиком
раздвинуло нас, село в кресло. А мы
Листаем набитые порохом книги,
Вдыхая пыль мудрости. Крыша в сенях
Прогнулась от старости, видишь, провисла,
И мебель, и пол скрипят тоже. В летах
Прошедших осталось всё золото роскоши,
Нырнуло беспечно в реку перемен.
И чаще, чем надо, слышишь не хочется,
И гладишь всё ласковей кошку и лень.
Угаснут тихонько огонь и гордыня,
А страсти хватаются за паутину.
Анна Дудка 08.05.2012 22:58 Заявить о нарушении
Кілька пропозицій:
- скрипят уж. В летах - так ритм збережеться.
- з четвертим рядком знизу може погратися:
И чаще, чем хочется, слышишь: "Не хочется",
- передостанній рядок варто теж подати у теперішньому часі. Наприклад, так:
Мельчают тихонько огонь и гордыня.
Дякую. Мені дуже сподобалося.
Василь Кузан 08.05.2012 23:30 Заявить о нарушении