Скетч
Геть не схожу на наших жінок заморених,
Років за сімдесят, у штанцях і білому светрику,
Із волосся світло-бузковим, окулярами тон в тон,
Стояла собі на зупинці, ніби чекала коханого,
а не автобуса,
я задивилась з вікна – яка ж вона гарна!
Риси спокійні та сповнені гідності королеви,
руки вільні, а не з торбами важкими,
очі вільні, серце вільне, плечі вільні...
Скажи мені, Серце, чи буду такою,
коли зістарюся?
Чи любитиму тебе та себе в додачу
отою любов'ю повною, як озеро після дощів травневих?
Чи буду такою ж гарною, з поправкою на зморшки
та сивину голубину?
Скажи мені , Серце, чи любитимеш ти мене,
чи не забудеш, мандруючи зорями?
Свидетельство о публикации №212051200556
Отаке просте та заземлене пояснення щодо пошуків кохання в будь-якому віці, а також будь-де, будь-коли, будь з ким.
Сподобався ваш віршик, Джозефіно, з посмішкою,
Елена Иваницкая 14.05.2012 08:19 Заявить о нарушении
Дякую за теплі слова!)
Анна Валевська 14.05.2012 18:23 Заявить о нарушении